Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> реферат українською: Запорозька Січ в другій половині ХVII - на початку ХVIII ст.

Запорозька Січ в другій половині ХVII - на початку ХVIII ст. / сторінка 5

Назва:
Запорозька Січ в другій половині ХVII - на початку ХVIII ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,16 KB
Завантажень:
222
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Понад 15 разів січовики обирали його кошовим отаманом. І навіть тоді, коли Іван Сірко не займав цю важливу посаду, він залишався неформальним лідером і користувався безсперечним авторитетом, і не лише на Запорожжі. В усій Україні -Лівобережній, Правобережній, Слобожанщині - в 50-70-і рр. XVII ст. не було більш популярної людини, аніж Іван Сірко.
Загальне визнання і безмежну вдячність сучасників викликала очолювана Іваном Сірко героїчна боротьба козацтва проти турецько- татарських агресорів. Іван Сірко вважав головною метою кожного походу рятування полонених, звільнення невольників, що маялися в тяжкому рабстві в султанській Турції та Кримському ханстві. В цьому полягав людяний характер діяльності запорізького лицаря. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність та відвага з'єднувалися в ньому з безмежною відданістю справі народу.
Іван Сірко був відомий в Європі та Азії, про нього писали в Польщі, Німеччині, Швейцарії та інших країнах, за його діями в боротьбі проти турецького й татарського нашестя пильно стежили скрізь. Сірко перебував у переписці та був особисто знайомий з багатьма титулованими й сановними особами-царями, королями, ханами, гетьманами, полководцями.
На чолі з Сірко запорожці проводили постійну розвідку в степах та низов`ях Дніпра, улаштовували засідки біля переправ та вздовж шляхів, несли караул на "морських розливах", розгромлювали орди, що поверталися з Криму із полоненими та здобиччю. Він провів біля ста великих й малих походів — у Крим, на ханські володіння та ногайські улуси, давав відсіч ординцям, що втручалися на територію України, намагався завадити грабіжницьким нападам.
Це були походи у різних напрямках: на Крим, Очаков, Аккерман, Бендери, на володіння буджацьких орд, на Чорний та Кучманський шлях. Ходили на човнах по Дніпру, на чайках - по морю, на конях - степом. Розміщувалися звичаєво табором, були у козаків і гармати.
Цілком віддаючи себе боротьбі проти Кримського ханства та Турції, справі захисту України від ворожого нашестя, Сірко інколи випускав з поля зору проблеми загальноукраїнського масштабу. Його політичний світогляд був дещо обмеженим. Так, зокрема, він недооцінював діяльність гетьманів щодо становлення української держави, та мимоволі порушував їхні плани. Не прийнявши у 1654 р. разом з Запорізькою Січчю присяги на вірність царю, Сірко інколи підтримував старшину саме промосковської орієнтації.
4) І.Мазепа довший час перебував у досить дружніх стосунках з Петром І, який так чи інакше підтримував гетьманство І.Мазепи на території України. Коли почалася складна для Росії Північна війна, І.Мазепа
Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро І, цей палкий прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, управління й суспільство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролювалися всі ділянки життя, відмінялися також «застарілі звичаї». В межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована у 1654 р. традиційна автономія Гетьманщини.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Козаки вперше повинні були воювати виключно за інтереси царя. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів — поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. І.Мазепа змушений був переконувати козацьких старійшин стати на сторону Петра І. Однак, у цих походах стало до болю очевидним те, що козаки не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Рік у рік їхні загони поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 і навіть 70 % складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків російських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська, яке вважали гіршим і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Коли поповзли чутки про наміри Петра І реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов'язане з військовими посадами, занепокоїлася.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Запорозька Січ в другій половині ХVII - на початку ХVIII ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок