Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Воєнне мистецтво козацьких полковників у визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст

Воєнне мистецтво козацьких полковників у визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст

Назва:
Воєнне мистецтво козацьких полковників у визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,40 KB
Завантажень:
355
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
«Воєнне мистецтво козацьких полковників у Визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст.».
До блискучої плеяди козацьких провідників належали добре відомі полковники Самійло Іванович (Самусь), Захар Іскра, Андрій Абазин. Вони брали участь у визвольній війні українського народу сер. ХУІІ ст.
Б. Хмельницький зосереджувався на створенні дисциплінованої, добре організованої армії. Ядро її складали 16 полків випробовуваних такими шановними полководцями, як Філон Джалалій, Максим Нестеренко та Іван Гиря до того ж полковницькі булави отримали такі обдаровані, досвідчені й талановиті представники української знаті, як Данило Нечай, Іван Богун, Михайло Кричевський, а також вихідці з міщан – Мартин Небаба та Василь Золотаренко. Великим допоміжним загоном легкої кінноти командував затятий ворог Вишневецького й один із найпопулярніших повстанських ватажків Максим Кривоніс.
Колонізаційний рух організували і оголосили козацькі полковники Семен Палій, Самійло Самусь та Захар Іскра.
ІВАН ДМИТРОВИЧ СІРКО “являв собою велетенську особистість серед усіх низових козаків… у всі часи історичного існування Запорожжя”, головне зосередження “свого часу на всьому Запорожжі і в цілій Україні”.
Завдяки воєнному мистецтву та своїм неабияким особистим якостям І. Сірко невдовзі завоював популярність серед широких верств козацтва. Брав участь у Визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст. Активну роль у політичному житті України Іван Сірко почав відігравати лише у другій половині 50-х рр. ХУІІ ст., будучи вже вінницьким полковником. Досяг він цієї високої посади, безумовно, завдяки природному розумові, хоробрості, принциповому і послідовному курсові у боротьбі проти осіб різних іноземних орієнтацій. Вже у 1659 р. він рішуче виступив проти Івана Виговського. Прямі контакти гетьмана з польським королем та залучення як союзника кримського хана викликали хвилею невдоволення не лише урядових козаків та селян, а й серед частини старшини. До числа останньої, безумовно, належав і Іван Сірко. Щоб попередити подальший наступ татар на Україну, він організував похід козаків на Аккерман. Акція, до якої він вдався, виявилася досить успішною: було розгромлено ряд поселень, взято у полон багато татар і одночасно визволено невільників.
У наступні два роки І. Сірко брав участь у козацьких походах на Крим. Одночасно полковник не перестав уважно слідкувати за розвитком внутрішніх подій на Україні. Підтримавши спершу Ю. Хмельницького, він, проте, довідавшись про його зв’язки з урядом Речі Посполитої, негайно виступив проти гетьмана.
1663 р. відбулася подія, що справила великий вплив на подальше життя І. Сірка: його вперше було обрано кошовим отаманом, на посаду надзвичайно впливову й авторитетну у Війську Запорізькому.
І. Сірко став кошовим отаманом у дуже складний і суперечливий період історії, це був час боротьби за владу в Україні маріонеткових гетьманів, час постійних спустошливих вторгнень на її землі польських, турецьких і кримських володарів, час найбільший у всій історії українського народу визвольних рухів та наступу царизму на автономні права Гетьманщини. Від кошового отамана вимагався талант політичного діяча, принциповість, глибоке знання ситуації і здатність робити відповідальний вибір. Адже, по суті, від позиції Січі, яку протягом багатьох років репрезентував І. Сірко, залежало дуже багато в історичній долі не лише українського, а й інших слов’янських народів. І кошовий отаман усвідомлював свою високу місію. Його політичним кредом стає, по-перше, боротьба проти експансії султанської Туреччини і Кримського ханства на Україну і, по-друге, лінія на підтримку непохитності традиційних вольностей Запорожжя. І. Сірко не лукавив, коли в одному із листів до брата лівобережного гетьмана Івана Самойловича, немов продовжується раніше висловлені думки, відзначив: “Бог сведетель на мою душу, что не приходил до розоренья отчизны нашей Украины; не хвалюся, но истину реку, явне моя печаль и радение на неприятеля нашего всегдашнего, бусурманина, и ныне, при старости моей будучи, не о воинстве толко одна мысль до остатних дней моих против того ж неприятеля нашего древнего противности чинити».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Воєнне мистецтво козацьких полковників у визвольній війні українського народу середини ХУІІ ст

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок