Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Кальміуська паланка

Кальміуська паланка

Назва:
Кальміуська паланка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,76 KB
Завантажень:
293
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Кальміуська паланка


Паланковий устрій запорозьких земель після виходу у світ фундаментальної праці Д.І.Яворницького не був предметом спеціальних досліджень, хоча деякі його питання висвітлювалися в радянській історріографії. Пояснюється уце не лише станом джерельної бази, але й неофіційною забороною в період панування тоталітарної системи вивчати козацьку проблематику, особливо українську. Тому завдання сучасної української історіографіїполягає в заповнені цих лакун і об”єктивному висвітлені нашої минувшини, осбливо козацької проблематики.
Оскільки в найменшій мірі в літературі висвітлюются питання стану окраїнних паланок, то в даній статті на базі публікацій та архівних документів зроблена спроба дати картину винекнення та функціонування Кальміуської паланки, котра представляла собою східну окраїну запорозьких земель і до цього часу в літературі немає единої думки не лише в питаннях часу її виникнення, але й території, котра їй належала, та ходу її освоєння.
Після походів Батия в Європу Степова Україна була включена до складу створеної ним на завойованих землях монгольської держави під назвою Золота Орда. Оскільки монголо-татари, які переважно займалися скотарством, здебільшого зосереджувалися в приморській зоні, то за майже обезлюднілими степами Східної Європи на довгий час закріпилася назва “Дике поле”. Якщо монголо-татари використовували його здебільшого для випасу худоби, особливо в засушливі роки, та для мисливства, то населення сусідніх держав на перших порах займалося тут відхідництвом. Українська людність – переважно рибальством, мисливством та соляним промислом. Особливо посилився притік української людности в Причорномор’я наприкінці XIV — в XV ст., у зв’язку з інкорпорацією українських земель Великим князівством Литовським. На півдні кордони Литовської держави від Поділля по Дністру проходили до Чорного моря, його північним узбережжям до Дніпра, а відтак Дніпром до впадіння в нього р. Конки (Кінські Води), по ній до її витоків, далі по Приазовській височині виходили на Ізюмську переправу, де зустрічались з південно-західними кордонами Московського князівства. Щоб захистити південні рубежі від зовнішньоі агресії Литва нв рубежі ХІV – XV ст. зводить укріплені міста, розміщає в них військові гарнізони, що, звичайно, сприяло притоку в ці місця українського населення. Тому не дивно, що до цього часу й відносяться перші згадки про козаків, під якими в українській традиції розуміли промисловців, вільних від феодала людей, а з кінця XV ст. — воїнів, захисників південних кордонів.
Розпад Золотої Орди в XV ст. призвів до створення на її руїнах окремих держав, у тому числі й південного сусіда Литви – Кримського ханства. З переходом Криму наприкінці XV ст. під протекторат Османської імперії виникла загроза нападів кримських феодалів на українські землі. Не маючи достатньо сил, щоб захистити їх від постійної небезпеки, Польсько-Литовська держава сприяла міграції українців на південь та збільшенню чисельності козацьких загонів, яких вона розглядала як захисників південних кордонів. Тому й не дивно, що на кінець XV — початок XVI ст. припадає чимало згадок про сміливі напади козаків на турецько-татарські чамбули на шляхах, що вели з Криму на Україну та в Московську державу.
Через Північне Приазов’я в межі України й Московської держави вела з Криму Муравська дорога (“сакма”) з її Ізюмським і Кальміуським відгалуженнями. Це й визначило значною мірою зосередження козаків на цій території. Уже на початку XVI ст. в Подонців’ї діяли козацькі загони. Путивльський воєвода Троєкуров у 1546 р. повідомляв у Москву, що “нині... на Полі козаків багато: і черкасьців, і киян, і твоїх государевих; вийшли... на поле із усіх окраїн”. Щоб попередити раптові напади татар на південні повіти Московії, уже з 20-х рр. XVI ст. московський уряд залучав їх до так званої сторожової служби, що доходила до Сіверського Дінця і зобов’язана була стежити за його переправами, повідомляючи порубіжним воєводам про пересування татар і їх наміри.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Кальміуська паланка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок