Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень 1920 рр.)

Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень 1920 рр.)

Назва:
Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень 1920 рр.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,58 KB
Завантажень:
272
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень 1920 рр.)


В умовах активного намагання Української держави на сучасному етапі включитися в євроінтеграційні процеси проблема вивчення ролі і місця Східної Галичини на міжнародній арені набуває особливої актуальності. Започаткували її вивчення безпосередні учасники подій (К.Левицький, С.Шелухін, О.Назарук, М.Лозинський). Для праць радянських дослідників (Ю.Сливки, О.Карпенка, Р.Симоненка ін.) характерне протиставлення позиції уряду РСФРР, що ґрунтувалося на визнанні права Східної Галичини на державне самовизначення, політиці країн Антанти, які позбавляли цього права західноукраїнське населення. На противагу заангажованій радянській історіографії українські історики в еміграції (І.Нагаєвський, І.Кедрин, М.Стахів, В.Верига, І.Завада, А.Бедрій, Л.Васильківський та ін.) активно досліджували східногалицьке питання на міжнародній арені, вказуючи на те, що саме зовнішньополітичний чинник – невизначеність державно-правового статусу Східної Галичини, привів до поразки ЗУНР. Серед робіт сучасних вітчизняних істориків, що заторкають дану проблематику, слід назвати М.Литвина, К.Науменка, О.Сухого, О.Красівського, Ю.Сливку, О.Карпенка, Б.Тищика ін.). Однак ще цілий ряд аспектів піднятої теми не знайшли цілісного висвітлення.
Метою нашого дослідження є з’ясування міжнародно-правового статусу Східної Галичини в 1919 – 1920 рр.; дослідження позицій країн Антанти щодо Східної Галичини; аналіз міжнародних договорів і рішень; виявлення причин неврегульованості східногалицького питання.
Важливою умовою існування самостійної держави є визнання її суверенності на міжнародній арені. Після злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. значна частина зовнішньополітичних зусиль уряду Директорії спрямовувалася саме на визнання незалежності Української Народної Республіки. 10 лютого 1919 р. українська місія в Парижі надіслала ноту до мирної конференції, в якій закликала уряди Антанти визнати УНР як незалежну і суверенну державу. Але уряди західних країн не поспішали з визнанням Української Народної Республіки, що насамперед зумовлювалося внутрішньою нестабільністю в Україні. Американський дослідник Е.Карр слушно відзначав, що повсюди “на території неросійських окраїн проблема самовизначення безнадійно переплітається з проблемами громадянської війни”. На його думку, вибір робився не між залежністю і незалежністю, а між залежністю від урядів великих держав капіталістичного світу1.
Українська справа на міжнародній арені не розглядалась як єдине ціле, адже напередодні Першої світової війни західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, а східноукраїнські – до Росії. Негативні наслідки для українців мало й те, що серед держав-переможниць популярною в той час була концепція відновлення політичної рівноваги в Європі за рахунок відбудови єдиної і неподільної Росії та створення сильної Польщі як противаги Німеччині. В рамках цих концепцій Україна розглядалась як частина Росії або Польщі. З цього приводу І.Мазепа писав: “В історії держав і народів географічне положення грає велику ролю. Географія країни в значній мірі означує загальні напрямні розвитку народу, що її населяє”2. А в українській пресі зазначалося: “Українське питання не розглядається європейськими політиками самостійно, а через Росію, Польщу, Німеччину...”3.
Правове становище Східної Галичини визначалося двома законними актами, перший з них – акт перебрання влади над українськими землями колишньої Австро-Угорщини від 1 листопада 1918 р. Українською Національною Радою у Львові, затверджений законом про самостійну ЗУНР від 13 листопада 1918 р. і дотичні постанови Сен-Жерменського мирного договору, за яким Австрія зрікалася всіх своїх прав до земель, які належали Австро-Угорській імперії, на користь держав Антанти, які отримали тимчасовий мандат над цими територіями до міжнародного врегулювання їх державно-правового статусу (арт.91).
Західні демократії право націй на самовизначення поставили як одну з найважливіших цілей війни, проголошуючи “охорону малих народів і виборення їм їх прав, та будову їх власних, незалежних від чужих впливів і панування держав”4.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Східногалицька проблема як об’єкт міжнародної політики (1919 – вересень 1920 рр.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок