Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ІДЕЇ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ

ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ІДЕЇ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ

Назва:
ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ІДЕЇ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,27 KB
Завантажень:
34
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Г.В. Лаврик
ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ІДЕЇ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ
Період соціальних потрясінь, що розпочався у 1905 р. і досяг апогею в Лютневу та Жовтневу революції, приніс в українські землі не лише державно-політичні, економічні, але й релігійні зміни.
Тут, на одній сороковій частині загальноімперського простору, близько 30 млн населення залишалося прихильним до традиційної православної церкви та її духовенства на чолі з митрополитом Київським Володимиром (Богоявленським). Згідно з історичним нарисом професора В. Біднова "Про церковну справу на Україні, Українських єпископів, організацію церковних братств", який зберігається у фондах видавничого відділу, що діяв при Департаменті Православної церкви Міністерства ісповідань УНР, напередодні 1917 р. вся Україна була розподілена між православними єпархіями, території яких, як правило, збігалися з губерніями - Холмською, Волинською (кафедра в Житомирі), Подільською (кафедра в Кам'янці), Київською, Чернігівською, Харківською, Катеринославською, Полтавською і Херсонською (кафедра в Одесі). Управління ними здійснювалося представниками вищого духовенства: одним митрополитом (у Києві), трьома архієпископами і п'ятьма єпископами. Крім владик, котрі керували єпархіями, на українських землях було 16 вікарних єпископів, поділених між окремими єпархіями: в Київській єпархії - 4 вікарних єпископи (Чигиринський, Уманський, Канівський і Черкаський), у Волинській - 3 (Кремінецький, Володимир- Волинський і Острозький), у Херсонській - 3 (Новомиргородський, Єлизаветградський та Миколаївський), у Подільській - 2 (Вінницький та Балтський), у Полтавській - 1 (Прилуцький), у Харківській - 1 (Сумський), у Катеринославській - 1 (Павлоградський) [1.-Ф.1072.-Оп.2.-Спр.166.-Арк.78; 2.-С.5]. Про наявність близько 25 тис. церковно- і священнослужителів у майже 10 тис. різновеликих українських парафіях повідомляло у червні 1918 р. Міністерство ісповідань в обґрунтуванні одного зі своїх законопроектів, поданих на затвердження Ради Міністрів [1.-Ф.1074.-Оп.1.-Спр.112.-Арк.1-4]. Варто зазначити, що в Російській імперії офіційно до 1914 р. було 117 млн. православних християн, котрі проживали в 67 єпархіях, функціонування яких забезпечувалося зусиллями 130 єпископів та більше ніж 50 тис. священиків і дияконів із 48 тис. парафіяльних храмів [3.-С.26-27, 202-207].
Проте українські єпархії, будучи ядром усталеної за обрисами церковно- адміністративної системи, аж до 1919 р. залишались підпорядкованими виключно вищій духовній владі в Москві.
Зауважимо, що протягом майже двох століть Російська православна церква (РПЦ) в царській імперії була включена до державного механізму. Замість ліквідованого в 1721 р. Московського патріархату Петро І "Регламентом або статутом Святійшої Колегії" створив Священний Синод, в якому влада фактично належала державному чиновнику - обер-прокурору. За таких умов "принцип переважання державної влади у Христовій Церкві", абсолютно не припустимий для парламентарних держав Західної Європи, на думку переконаного прихильника синодальної системи управління товариша обер-прукорора Священного Синоду князя М.Д. Жевахова, в Росії виявлявся "не в пригніченні церковності державністю, а в переважних турботах і піклуваннях держави про матеріальний добробут і духовний розквіт Церкви" [4.-С.Ш-ІУ].
Але саме опіка і контроль влади упродовж синодального періоду підкорили церкву самодержавству чи не більше, ніж у Візантії, від якої Росія свого часу разом із православ'ям перейняла і церковно-політичні концепції, зокрема, ідею "симфонії", тобто гармонійної взаємодії між християнською державною владою і церквою та її ієрархами. Не маючи панівних позицій, задовольняючись, так би мовити, тимчасовими перемогами, ця ідея на початку ХХ ст. залишалася достатньо сильною, щоб зачіпати і сферу науки, у тому числі політичної, юридичної.
Наприклад, учення про владу як волю визнавалося тоді правниками-державниками і вченими-каноністами таким. що суперечить самій сутності православ'я, оскільки склалося "під західним впливом, і.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Реферат на тему: ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ІДЕЇ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок