Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> СТАН ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ ДО ЇЇ ВХОДЖЕННЯ В СКЛАД АВСТРІЇ.

СТАН ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ ДО ЇЇ ВХОДЖЕННЯ В СКЛАД АВСТРІЇ.

Назва:
СТАН ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ ДО ЇЇ ВХОДЖЕННЯ В СКЛАД АВСТРІЇ.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,35 KB
Завантажень:
181
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
СТАН ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ ДО ЇЇ ВХОДЖЕННЯ В СКЛАД АВСТРІЇ.
З перших днів польської окупації українських земель розпочалося усунення українців під державного керівництва, в школах запроваджувалось навчання польською мовою, українська інтелігенція була відірвана під освіти. В результаті трьох політичних уній (Кревської 1385 p., Городельської – 1413 p., Люблінської 1569 р.) на повну потужність запрацювала система полонізації та окатоличення української людності. В цих умовах представники багатьох знатних українських родин латинізувались, спольщились, зреклися віри, мови, народу.
Михайла Грушевський так охарактеризував становище, що склалося в XVI-XVII столітті: "… у всіх тих трьох верствах, що мали якийсь вплив і значення політичне, культурне або економічне, серед шляхти, міщанства і духовенства - українським елемент в Західній Україні був відтиснений на далекий план, подавлений, розбитий і засуджений на попільну національну смерть. Народна ж українська маса, позбавлена всякого голосу й значення в політичнім житті, в сім часі підпала цілому ряду економічних і правових ограничень, тяжкому процесові закріпачення, що зробило з неї панський робітничий інвентар. В тодішнім національнім рахунку вона не грала ніякої ролі".
Здавалося, що протистояти ополяченню і латинізації української людності не можливо. "Але власне сей рішучий момент пише Михайло Грушевський, коли мала навіки рішитися національна доля України, коли національна смерть уже віяла своїм крилом над нею, сей рішучий момент видобуває останки енергії в сім задубілім уже організмі. Життя починає проявлятися в різних сферах народного життя. І зусиллями одиниць незадовго вдається викресати в сій, як здавалося безнадійній суспільності культурний і національний рух значний, сильний, який рішуче змінив дальший розвій українського національного жнття".
Таким виходом в циx обставинах було укладення союз унії з Римом, що давало можливість зберегти православний, візантійський обряд, слов'янську мову, юліанський церковний календар. Вийшовши з-під підпорядкування Польщі і маючи захист Риму, українські ієрархії дістали можливість доступу до здобутків освіти в навчальних закладах Заходу, можливість організовувати власні школи розбудовувати культурне життя. В церкві зберігалася давня українська архітектура, українські ікони і іконостаси, українська вишивка, українські церковні співи.
Як стверджують сучасні дослідники, укладення в 1596 році унії було тим виходом, який дав можливість зберегти національне життя, сприяв відродженню національної освіти і культури, особливо в західному регіоні України. Д. І. Дорошенко писав: "Взагалі можна сказати, що коли що зберегло українську народність у Галичині від повної асиміляції з елементом польським, то це його греко-католицька церква з її східним обрядом. Цей обряд служив для неї ії мостом, що злучував галичан-уніатів із їх східними братами, які залишилися при своєму старому православ'ю".
В умовах польського панування справою церкви була і освіта народу, бо уряд зовсім не дбав про шкільництво, не виділяв на утримання шкіл ніяких коштів. В зв'язку з відсутністю української світської інтелігенції, діяльність школи повністю залежала від бажання і підготовки священика, який проводив навчання, або дяка, якому священик доручав цю справу.
Однак духовенство, особливо сільське, само було в дуже тяжких умовах. Священики відробляли панщину, жили як селяни, орали, пили, бідували, ходили в подертій одежині. Маючи низьку грамотність, сільське духовенство мало відрізнялось від своїх парафіян і своєю свідомістю. А навчальних закладів для підготовки священиків було недостатньо. В краї діяли львівська і єпархіальна, галицько-крилоська та перемиська семінарії, рівень підготовки в яких, порівняно з європейським, був дуже низький. Майбутніх священиків вчили читані і писати церковною мовою, церковної церемонії, і перш за все кант оце і все. Хто хотів знати більше – ішов до католицьких шкіл і навіть до краківського університету.
Велика частина тих, хто хотів стати священиком, вчилися у пароха.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: СТАН ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ ДО ЇЇ ВХОДЖЕННЯ В СКЛАД АВСТРІЇ.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок