Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ОСТАННІ РОКИ У КИЄВІ (Фрагмент із біографії Миколи Міхновського)

ОСТАННІ РОКИ У КИЄВІ (Фрагмент із біографії Миколи Міхновського)

Назва:
ОСТАННІ РОКИ У КИЄВІ (Фрагмент із біографії Миколи Міхновського)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
39,74 KB
Завантажень:
58
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
Ф.Г. Турченко
ОСТАННІ РОКИ У КИЄВІ (Фрагмент із біографії Миколи Міхновського)
З Києвом у Миколи Івановича Міхновського пов'язано декілька періодів життя. Перший і найбільший з них продовжувався з вересня 1891 по лютий 1899 рр., тобто трохи більше семи з половиною років. У Київ Микола приїхав 18-річним, а виїхав із нього 26-річним. Це були роки становлення Міхновського як професійного правника. За цей час він закінчив юридичний факультет Київського університету й у 22- річному віці почав працювати за фахом. Разом із тим, у ці роки відбувалося формування Миколи Міхновського як переконаного українського самостійника, ідеолога й політика. Студентська частина цього періоду (1891 - 1895 рр.) описана у нашому попередньому нарисі "Микола Міхновський: студентські роки (Фрагмент біографії)", опублікованому у 10 числі "Наукових праць історичного факультету Запорізького державного університету" (Запоріжжя, 2001) [1.-С.72-91]. Тепер мова йтиме про роки його життя у Києві після закінчення університету - період, що охоплює події із середини 1895 - по лютий 1899 рр.
У політичній історії України ці роки займають особливе місце. Українське суспільство у ході складної й хворобливої внутрішньої еволюції відходило від аполітичних, по-можливості, легальних форм вияву своїх інтересів і впритул підійшло до створення політичних партій з чіткими програмними принципами та ідеологічними орієнтирами. Молодь знаходилася на вістрі цих процесів. Вона вперто тягнулася до політики, відкидаючи нерішучість і непослідовність старшого покоління.
Своєрідним чином процес розмежування в українському суспільстві прискорювали зовнішні фактори. У 1897 р. у Києві був організований Союз боротьби за визволення робітничого класу, члени якого вважали себе частиною загальноросійського робітничого руху і поділяли марксистські погляди. У 1897 - 1898 рр. відбулося оформлення двох російських політичних партій - соціалістів- революціонерів і соціал-демократів, які діяли на нелегальній основі. Ці партії претендували на роль всеросійських і, оперуючи інтернаціоналістськими гаслами, прагнули взяти під свій вплив українську молодь. Лідерам українських старих громад у цих умовах загрожувала небезпека залишитися "генералами без армії", а українському народу - без власної політичної еліти. Ця перспектива викликала збурення в українському суспільстві. Зокрема, вона дуже хвилювала Івана Франка, який у рецензії на книгу А. Фаресова "Народники і марксисти", написаній у 1899 р., назвав російський соціал-демократизм "для українства далеко гіршим ворогом, ніж російське самодержавіє і російська цензура. Бо коли самодержавний тиск є тиском фізичної сили і, так сказати, в'яже руки, то соціал-демократизм краде душі, напоює їх густими і фальшивими доктринами і відвертає від праці на ріднім ґрунті" [2.- С.272].
У той же час, надихаючий приклад для наддніпрянських українців давала Галичина: восени 1895 р. Русько-українська радикальна партія включила до своєї програми вимогу незалежності України і від Австро-Угорщини, і від Росії; у 1899 р. оформляються Українська національно-демократична та Українська соціал- демократична партії, які також стали на позиції державної самостійності України. Павло Тучапський, активний учасник перших українських гуртків соціалістичного спрямування в Києві, у своїх спогадах зазначав, що "цікавість до Галичини" на кінець 90-х рр. "перейшла у справжнє захоплення" [3.-С.30-31].
Життя Миколи Міхновського у ці роки у літературі описане надзвичайно скупо. Навіть його знайомі, що знали Миколу особисто, обійшли ці роки своєю увагою. Сергій Шемет, наприклад, у своїй посмертній згадці про Миколу Міхновського, розповідаючи про його життя у Києві в 1895 - на початку 1899 рр., обмежився короткою фразою: "Кілька років по закінченні науки прийшлося Міхновському віддати своїм особистим справам, тяжкій боротьбі за існування..." [4.-С.6].
Справді, після закінчення Київського університету перед Миколою Міхновським постала проблема працевлаштування. Молодий випускник зумів її досить швидко вирішити.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: ОСТАННІ РОКИ У КИЄВІ (Фрагмент із біографії Миколи Міхновського)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок