Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Україна у XVIII ст. Остаточна ліквідація царизмом її автономного устрою

Україна у XVIII ст. Остаточна ліквідація царизмом її автономного устрою

Назва:
Україна у XVIII ст. Остаточна ліквідація царизмом її автономного устрою
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,19 KB
Завантажень:
273
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
На початку XVIII ст. центр політичного та культурного життя українських земель зосереджується головним чином на Лівобережжі, яке українці називали Гетьманщиною, а росіяни — Малоросією. Тривалий час тут зберігались певні елементи державності, створеної у ході Визвольної війни 1648-1676 pp., — виборність гетьмана та старшини, система місцевого управління, судочинство, козацьке військо тощо. У Гетьманщині існувала своя територіально-полкова система, до якої входили 10 полків (Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський і Полтавський). Це був порівняно розвинутий та густозаселений край. На його теренах знаходилось 11 великих міст, 126 містечок і 1800 сіл та проживало 1,2 млн. чоловік. Окремі міста (Київ, Переяслав, Полтава та ін.) користувалися правами самоврядування. Соціальна структура Гетьманщини — козацтво, українська шляхта, міщанство та селянство. Чільне місце у суспільному житті займала козацька старшина та українська шляхта.

Спроба гетьмана І.Мазепи зберегти на початку XVIII ст. шляхом союзу зі шведським королем Карлом XII козацьку автономію зазнала поразки, що відкрило шлях форсованому наступові російського царату на права України. У1722 р. для обмеження влади гетьмана було створено контролюючий орган — Малоросійську колегію, в руках якої знаходилися важелі впливу на всі сфери суспільного життя. У 1734 р. після смерті Д.Апостола інститут гетьманства взагалі на певний час було ліквідовано і відновлено лише при імператриці Єлизаветі Петрівні у 1750 р. Гетьманство К.Розумовського було своєрідною «лебединою піснею» Гетьманщини. У 1764 р. воно остаточно ліквідовується, і вся повнота влади в українських землях дістається другій Малоросійській колегії. У 1782 р. було скасовано полковий устрій та утворено Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, що означало кінець Гетьманщини.

Гетьман І.Мазепа: борець за українську державність чи зрадник?

Постать І.Мазепи складна і неоднозначна. У ній дивовижно органічно поєднуються захисник української державності і кар'єрист, тонкий дипломат і улесливий царедворець, щедрий меценат і прихильник жорсткого ставлення до народних мас. Така багатобарвність і контрастність історичного портрету гетьмана не випадкова. З одного боку, вони відбивають складність історичних процесів кінця XVII — початку XVIII ст., з іншого — віддзеркалюють особисті якості І.Мазепи, суперечливість його духовного світу. Коливання у поведінці гетьмана, як правило, залежали від збігу його власних інтересів із загальнодержавними. Історичні факти переконливо свідчать, що І.Мазепа не зраджував союзові з Росією, а сам неодноразово був зраджений російською стороною. Не зраджував він і українській державності, бо, відповідно до його угоди зі Швецією, Україна мала стати великим князівством під номінальним протекторатом шведського короля. І хоча на дії І.Мазепи, крім зовнішніх обставин, певний відбиток наклали особисте честолюбство, амбітність, прагнення до влади, піклування про власні матеріальні інтереси, об'єктивно значна частина його вчинків мала прогресивний характер, оскільки була спрямована на пошуки оптимальної формули збереження української автономії в умовах кризової ситуації.

«Изменник, богоотступник, вор... шведа для того в Украйну призвал, дабы поработить сей малороссийский народ...» — ці слова з листа російського царя Петра І надовго стали лейтмотивом не тільки історичних, а й художніх творів, у яких фігурувала постать І.Мазепи. Суперечливі та неоднозначні оцінки життя та діяльності українського гетьмана і донині спостерігаються на сторінках публіцистичної, навчальної та наукової літератури.

Своє гетьманство І. Мазепа починав як політик чіткої промосковської орієнтації. Про це свідчать підписані ним «Коломацькі статті», які регламентували українсько-російські відносини. У цьому документі традиційна формальна гарантія «прав і вольностей народу малоросійського» була доповнена рядом пунктів, які значно розширювали російська присутність в Україні та обмежували козацьку автономію.

Вже на початку гетьманування доля підготувала Мазепі серйозне випробування. У 1689 р. на російський трон сідає Петро І. Гетьман досягає своєї мети і завойовує прихильність російського царя. Пізніше Петро І зауважить у розмові з І.Мазепою «Коли 6 у мене всі слуги були схожі на тебе, я був би найщасливішою людиною на землі!»

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Україна у XVIII ст. Остаточна ліквідація царизмом її автономного устрою

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок