Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНИЯХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ (1789-1917)

МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНИЯХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ (1789-1917)

Назва:
МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНИЯХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ (1789-1917)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,52 KB
Завантажень:
365
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
М. В. Бєлікова (Романюк)
МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНИЯХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ (1789-1917)
Менонітські общини виявляли любов до ближнього через турботу про нього. Члени общини були одностайними в поглядах на те, що діти, старі, хворі потребують уваги і допомоги. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. хвороби були закономірним явищем під час імміграції менонітів, акліматизації та адаптації до умов Південної України [1, арк.4,13]. Упродовж XIXст. у регіоні регулярно повторювалися епідемії тифу і холери, які вели до зменшення кількості населення колоній. Лише виїзд до не охопленого епідемією поселення рятував тоді життя [2; 3].
Питання медичного обслуговування в менонітських колоніях привертало увагу дослідників Ф.Фрізена, Я.Тевса, Дж.Юррі, але, як правило, в своїх працях вони описували заснування окремих медичних закладів або їх фінансування.
У даній статті ми визначили за мету реконструювати медичне обслуговування в менонітських колоніях. Виявлена інформація дозволяє автору виділити два етапи формування медичного обслуговування у залежності від рішення общин. На першому етапі, наприкінці XVIII - у 70-ті pp. XIX ст., сім'ї самостійно вирішували проблему отримання медичної допомоги. Медичне обслуговування в колоніях було представлено народними знахарями, виривачами зубів, місцевими повитухами. Другий етап почався у 80-ті pp. XIX ст., коли були засновані громадські і приватні лікарні у колоніях.
Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. переселенці страждали від хвороб у зв'язку з адаптацією до нового регіону та акліматизацією. Вони пристосовувалися до впливу нового зовнішнього середовища, тому смертність у цей час у два рази перевищувала народжуваність. Страждали головним чином від лихоманки, цинги, епідемій холери, тифу, віспи, дифтерії, кору, коклюшу. Для лікування використовували пляшки з гарячою водою, знахарі - кровопускання, за прикладом навколишніх жителів - горілчані розтирання.
Інфекційні, спадкові, вроджені хвороби вважалися невиліковними у менонітських общинах; нерідко у наративних джерелах фіксувалася смерть від "невиліковної хвороби", однак симптоми хвороби не уточнювалися. З ініціативи державних чиновників меноніти надавали окремі статистичні відомості про сліпих, глухонімих, божевільних. Соціальна поведінка по відношенню до цих категорій населення була терплячою, і на їх утримання общиною виділялися кошти. У 1845 р. в Хортицькому окрузі на 5.067 осіб припадало 5 сліпих, 3 глухонімих, 4 божевільних, 2 хворих "невиліковними хворобами" [4].
Посильна допомога у налагодженні медичного обслуговування надавалась державною адміністрацією. На початку XIX ст. за розпорядженням Контори Опікунства поселення надсилали учнів "для вивчення медичного мистецтва і будівництва лазні для підтримання здоров'я населення округів". Лікарень у колоніях тоді не існувало, хворіли на домашньому ліжкові, вживаючи народні засоби [5, арк.216 зв.]. Вплив соціокультурних факторів виявлявся в тому, що жінки несли відповідальність за життя і здоров'я дітей, членів родини та психологічне благополуччя, жінки володіли навичками турботи про здоров'я й гігієну, тоді як чоловіки забезпечували родині матеріальний достаток.
З 40-х pp. XIX ст. для профілактики захворювання віспою державними лікарями робилось щеплення, тоді як у євреїв-землеробів такі процедури були лише з 1885 р. Під впливом менонітів щеплення поширилось у ногайців [6, арк.62]. Спершу таке попередження хвороби здійснювали державні виїзні спеціалісти, згодом цей обов'язок виконували навчені жителі [7; 8]. У 1845 р. у Бергталь- ському окрузі були чотири віспощепії і щеплення робилось безкоштовно. На цей час у Хортицькому окрузі знаходились три віспощепії, яким сплачувалося 15 коп. сріблом за кожне щеплення [9, арк.37зв. 10, арк.7зв.].
За медичною допомогою необхідно було звертатись до лікарів у міста, але такі випадки були поодинокими. По-перше, цьому не сприяли великі відстані (не встигали доїхати), по-друге, медичні послуги були доступні лише тим, хто міг сплатити їх повну вартість.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНИЯХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ (1789-1917)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок