Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні. Зовнішня політика гетьмана І. Виговського

Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні. Зовнішня політика гетьмана І. Виговського

Назва:
Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні. Зовнішня політика гетьмана І. Виговського
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,53 KB
Завантажень:
326
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
РЕФЕРАТ
на тему:
Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні. Зовнішня політика гетьмана І. Виговського


План
1. Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні.
2. Зовнішня політика гетьмана І. Виговського
3. Список літератури


Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні.
Проти гетьманський рух очолили кошовий отаман Яків Барабаш і полтавський полковник Мартин Пушкар. Опозиція сконцентрувалась на Запорозькій Січі, яка завжди була захисником соціальних здобутків, і на Полтавщині, де перебувала велика кількість степових здобичників, пастухів, працівників селітряних майданів та броварень. Ці люди, які нічого не мали, окрім своїх мозолястих рук, завжди скоса дивилися на старшину, одягнену в оксамит і кармазин.
Як уже зазначалося, заколотники повністю відмовлялися від власної держави. Так, коли до них звернувся київський митрополит Діонісій Балабан, пропонуючи згоду, Пушкар дав характерну відповідь: "Мы признаєм своим властелином одного только царя православного". Московському урядові дуже хотілося підтримати повстання, але приєднатися до антифеодального руху він, зрозуміло, не міг, тому його діяльність стала ще підступнішою.
У Москві безперервно приймали запорозьких послів, що привозили доноси на гетьмана, обдаровували їх соболями і давали якісь таємничі грамоти "для полной рады". Завдяки ним запорожці розпускали чутки, що цар дозволив їм обрати нового гетьмана і обіцяв прислати 40 тис. ратних людей. Московські посли зустрічалися з Пушкарем і Барабашем, при цьому гетьманові, звичайно, казали, що це робиться для заспокоєння бунтівників, але насправді після таких зустрічей бунти спалахували з новою силою. Все це робилося з єдиною метою — шляхом політичного тиску примусити гетьмана і старшинські кола відмовитися від державницьких претензій.
За таких обставин І. Виговський пішов на значні поступки, обіцяв розірвати стосунки із шведським королем та кримським ханом, вивести козаків із Білорусі, впустити московських воєвод в українські міста. Гетьману заборонялося підписуватися в листах "вільний підданий". "И впредь тебе писаться просто царского величества подданым," — така була вимога московитів. Українські посли в Москві — Лісницький, Бережецький та інші — погодилися на введення воєвод у Білу Церкву, Корсунь, Ніжин, Полтаву, Чернігів та Миргород. Це було вже цілком очевидне обмеження незалежності й грубе втручання у внутрішні справи України. Проти введення воєвод одностайно виступили козаки і міщани. Затятим противником такої політики був народний герой Іван Богун.
Тим часом громадянська війна, не задовольнившись першими жертвами, набирала кривавих обертів.
Даремні були намагання І. Виговського завоювати прихильність Москви. Московські воєводи приїжджали з царськими грамотами до гетьмана і водночас підтримували опозиційні настрої "гультяйства", яке не хотіло миритися з обмеженням козацьких прав певної кількості людей. Воно зі зброєю в руках домагалося тих привілеїв, якими володіла порівняно невелика кількість "значних": "тепер від тих гультяїв і заколот великий учинився, бо каждий називається козаком".
Вимоги Виговського видати йому "політичних злочинців" Москва не задовольняла. Від полтавського полковника Мартина Пушкаря з доносами на гетьмана поїхав до Москви Іскра. Царський уряд не прислухався до протестів Виговського, не став карати Іскру, мотивуючи це тим, що така акція може призвести до ще більшого заворушення в Запорозькому Війську. Московський уряд відмовився також затримати Іскру в Москві, знову ж таки ніби в тієї причини, що "за то въ войске не будетъ смирення".
Іван Виговський, як бачимо, не керував політикою, а радше плив за течією, яка його несла. Упевнившись, що його надії на допомогу Москви не виправдалися, він шукає союзника проти Москви і в своєму виборі керується більше почуттями, ніж політичним передбаченням. Союз із татарами був надзвичайно непопулярний в Україні. Для українського населення татари були небезпечніші, ніж московське військо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Розпалювання Москвою боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні. Зовнішня політика гетьмана І. Виговського

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок