Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Хам чи Яфет: В`ячеслав Липинський і українська революція

Хам чи Яфет: В`ячеслав Липинський і українська революція

Назва:
Хам чи Яфет: В`ячеслав Липинський і українська революція
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,35 KB
Завантажень:
139
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Хам чи Яфет: В`ячеслав Липинський і українська революція


Та підготовляючи статтю, я одночасно усвідомлював, що мушу спокійним і холодним розумом збагнути – ким був В`ячеслав Липинський в епоху Української революції і як він сам дивився на цю епоху.
Розповісти про те, ким був Липинський як особа у бурхливі 1917-1920 рр., набагато простіше. Цій фактографічній стороні присвячу першу частину статті. Набагато складніше висвітлити, як дивився Липинський на Українську революцію, що відштовхувало, а що притягувало його і як він, принаймні два рази, творив свої візії революції, щоб на цих візіях формувати свою модель Української держави, модель романтичну, захоплюючу і, як зрозумів, здасться, й сам Липинський, нездійсненну.
Спершу фактографія. Лютневу революцію 1917 року 35-річний офіцер, недавній кавалерист 4-го Ризького драгунського полку, що важко захворів туберкульозом легенів під час Пруської кампанії 1914 р., зустрів у резервному піхотному полку в Полтаві. Там він намагався сформувати український кавалерійський полк, передати його в розпорядження Центральної Ради, але з цього нічого не вийшло. Панові (а Липинський справді був багатим поміщиком на Уманщині) не довіряли. Був делегатом І Всеукраїнського військового з`їзду – демагогія промовців відштовхнула його. У червні 1917 р. був одним з організаторів З`їзду хліборобів, тобто поміщиків та заможніших селян; у липні видав у Полтаві "Нарис програми Української демократичної хліборобської партії" (центр її був у Лубнах), у Полтаві був головою Військової ради. Партія великого впливу не мала, а передвиборний (перед виборами до Українських установчих зборів) з`їзд у Полтаві закінчився провалом. Наступ російської Червоної гвардії Михайла Муравйова, колишнього царського жандармського підполковника, а в цей час лівого есера, на Полтаву на початку січня 1918 р., як відомо, закінчився десяткуванням населення міста. Липинському вдалося уникнути такої долі, він втік спершу до Лубен, потім до Києва та далі на західноукраїнські землі. Цей червоний наступ, по суті, знищив Липинського як історика: хутір Русалівські Чагари, де у нього була з любов`ю підібрана бібліотека, науковий архів, збірки документів спалили навесні 1918 р. "руїнники України" (вислів Липинського). Там вбили приятеля Липинського, простого селянина з Русалівки Левка Зануду (дивний, видно, був той поміщик, що мав таких приятелів!), який оберігав хату і в бурхливі часи [*].
Після відновлення влади Центральної Ради у Києві Липинський повертається до столиці. Тоді він висував ідею закликати на український престол німецького принца, що, нібито, примусило б Німеччину захищати незалежність України. Гетьманський переворот зустрів схвально (хоча йому не все в ньому подобалося). Його, фігуру популярну і високоосвічену (навчання в Женеві), пропонували на міністра закордонних справ, та, як не дивно, – не хлібороби-демократи, а соціалісти-федералісти (хоча соціалістом Липинський ніколи не був, а таке слово зразу ж викликало в нього спалахи гніву). Зате поїхав до Відня (у квітні 1918 р.) послом і повноважним міністром Української держави при уряді австро-угорської монархії. Були світлі й темні сторінки його дипломатичної діяльності: йому вдалося обміняти у Відні ратифікаційні грамоти Берестейського миру між Україною та Німеччиною, Болгарією і Туреччиною. Польсько-угорське лоббі (за сучасним терміном) добилося денонсування таємного пункту Берестейського договору про утворення із Східної Галичини українського коронного краю, а до обміну ратифікаційними грамотами між Україною та Австро-Угорщиною ніколи не дійшло.
Антигетьманське повстання (в якому, як не дивно, взяла участь також частина гетьманців, хліборобів-демократів) він пережив важко, але ще деякий час залишався на своєму посту у Відні. Заслуги в допомозі дипломатичним місіям Директорії, що їхали на Захід саме через Відень, велетенські. Працював він жертовно і з великою посвятою: щоденно з сьомої ранку до першої ночі. В контактах з чужоземними дипломатами використовував особистий шарм та власний високий авторитет українського аристократа.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Хам чи Яфет: В`ячеслав Липинський і українська революція

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок