Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Держава, державність, національна символіка української держави.

Держава, державність, національна символіка української держави.

Назва:
Держава, державність, національна символіка української держави.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,13 KB
Завантажень:
344
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Контрольна робота
Держава, державність, національна символіка української держави.


Вступ
Останнє десятиріччя ХХ ст. несподівано для багатьох ознаменувалося появою на політичній карті світу понад 20 нових держав. Серед них і незалежна держава Україна, яка виникла в результаті закономірного розпаду СРСР. 1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі народ України підтвердив проголошену її парламентом незалежність. 28 червня 1996 р. Верховна Рада, виражаючи волю українського народу, прийняла нову Конституцію України. Ці історичні події відновили багатовікову традицію української державності, висунули завдання побудови нової України – незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.
В умовах розбудови української держави значно зростає потреба у вивченні історії України, стрижнем якої є проблема державності та права. Проголосувавши 1 грудня 1991 р. за державну незалежність, народ України тим самим змінив установлений хід історії, який здавалося б, не провіщав швидкого краху останньої імперії.
Здійснилася споконвічна мрія українського народу про свою сучасну державу. Проголошення незалежної держави України стало юридичним фактом, розгорнулося її будівництво і визнання на міжнародній арені.
Почалася нова сторінка відродження історичної пам’яті, самосвідомості й державно-правового життя українського народу. Без глибокого осмислення минулого в усій його складності й суперечливості важко зрозуміти сучасні процеси і плідно творити нову державу України, в основі якої повинно бути право.


Зародження державності у слов’янських племен
Питання про найдавніші корені слов’янських народів є одним із найбільш дискусійних у науці. Більшість дослідників вважає, що у прадавні часи існувала єдина індоєвропейська етнічна спільність, з якої на рубежі III та II тис. до н.е. виділилася германо-балто-слов’янська етнічна група, а вже з останньої в середині II тис. до н.е. виокремилася праслов’янська спільнота. Місцем її проживання (прабатьківщиною) вважають велику територію між Дніпром та Одером, хоча багато науковців переконано, що прадавні слов’яни жили тільки на якійсь частині цієї території. Існує думка, що слов’яни переселилися (мігрували) в Європу з інших місць, проте більшість вчених дотримується не міграційної, а так званої автохтонної теорії про те, що предки слов’ян споконвіку жили на своїй землі (Історія держави і права України, 1996, 12).
У писемних джерелах початку нашої ери (Пліній Старший, Тацит) слов’яни згадуються під назвою “венеди”. За свідченням візантійських, готських та інших джерел колишні венеди на рубежі II і III ст. поділилися на три групи: склавинів, антів і власне венедів. Існує гіпотеза, що склавини – це пращури південних слов’ян, венеди – західних, а анти – східних. У період розкладу родового ладу і зародження класового суспільства слов’янські племена об’єднуються у союзи племен, які ще не були державами, але уже мали окремі їх ознаки. Особливо інтенсивно цей процес відбувався у V ст. Очолювали союзи вожді, яких у джерелах називають “рекси”, “рикси”. Саме їм належала вища влада. Найбільш відомим зі слов’янських переддержавних політичних утворень був союз антських племен на чолі з Божем. У різних джерелах зустрічаються також згадки і про таких антських ватажків, як Мезаміра, Маджака, Мусокія та інших.
Починаючи з VII ст. термін “анти” вже не зустрічається у писемних джерелах. Замість них поширюються такі найменування, як “слов’яни”, “склавини”, “склавени”. На цей час східні слов’яни вже остаточно виділилися із загальної слов’янської спільності. Сформувалися досить стабільні етнополітичні утворення (союзи племен), перелік яких наведено у “Повісті временних літ”, – поляни, древляни, дреговичі, дуліби, уличі, тиверці, білі хорвати, кривичі, радимичі, ільменські словени.
Держава і державність за часів Київської Русі
У процесі подальшої консолідації в VIII–IX ст. виникають більш широкі політичні об’єднання східних слов’ян – своєрідні союзи союзів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Держава, державність, національна символіка української держави.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок