Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Не пояснювати, а розуміти історію (методологічні основи підготовки підручників з нової історії)

Не пояснювати, а розуміти історію (методологічні основи підготовки підручників з нової історії)

Назва:
Не пояснювати, а розуміти історію (методологічні основи підготовки підручників з нової історії)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,84 KB
Завантажень:
32
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Не пояснювати, а розуміти історію (методологічні основи підготовки підручників з нової історії)


Процеси трансформації держави й суспільства в пострадянській Україні знайшли прояв у різних сферах, у тому числі й у галузі освіти. За останні роки в нашій країні відбулись і продовжують відбуватися важливі зміни в системі середньої школи. Насамперед, вони виявились у зближенні інституційних та змістовних установок української освітньої системи з сучасною світовою практикою, у створенні навчальних програм та навчальної літератури нового покоління.
За таких умов існує й продовжує з’являтися досить велика кількість шкільних підручників з історії, різних як за змістом, так і за якістю. При подібній різноманітності, не завжди, втім, виправданій та необхідній, незайве згадати застереження К.Д.Ушинського: „З гарним підручником і розумною методикою посередній викладач може бути гарним, а без того чи іншого найкращий викладач довго, а, можливо, й ніколи не вийде на справжню дорогу”. Слова великого педагога – й сьогодні не менш актуальні, ніж у свій час, – з усією гостротою змушують замислитись над питанням: що ж це таке – гарний підручник для школи?
Освіта, насамперед шкільна, є важливим джерелом набуття й систематизації історичних знань. З античних часів знання історії визнавалося необхідною складовою оволодіння культурною спадщиною, а з епохи Ренесансу – елементом класичної освіти. Неодмінне для освіченої людини володіння відомостями про минуле, в тому числі й широкі пізнання в галузі античної історії, стали стійкою традицією раннього Нового часу. Вона була успадкована й піднялася на ще вищій щабель за доби Просвітництва.
Становлення історичної свідомості в новий час привело до того, що у XVIII столітті історія перетворилась на важливий соціокультурний чинник [4, с.22–23]. Цим пояснювався її високий суспільний авторитет, а також підвищений інтерес до історичних знань, який став майже обов’язковою характеристикою кожної освіченої людини. Досить красномовним є приклад Німеччини, де з майже 5000 творів, надрукованих у 1769–1771 років, приблизно п’яту частину складали історичні праці. Інші європейські країни, хоча помітно й поступалися наведеним показникам, у цілому, демонстрували таку ж саму тенденцію [5, с.9–10].
У XIX столітті продовжував зростати й загальноосвітній вплив історії. Знання минулого, читання історичних творів стало своєрідною візитною карткою освіченості вже досить широких верств населення. XIX століття зробило історію воістину „всенародним” надбанням. Виникали різноманітні історичні товариства, виходили численні часописи, продовжувало користуватись популярністю колекціонування старожитностей. Але при цьому аж до початку минулого століття історія залишалася здебільшого елементом культури, а не науки.
Між 1879 і 1930 роками відбулося становлення наукового історичного знання й професіоналізація історії. Історики почали писати для істориків. „Як це не парадоксально, саме тоді, коли історія набула стількох читачів, скільки ніколи раніше не мала, історики стали скромнішими, ніж будь-коли. Популяризаторів відтіснили професіонали” [3, с.157].
У XX столітті виникли нові напрями історичної думки, а в їхніх рамках склалися оригінальні методи дослідження. Це відкрило зовсім інші можливості розуміння історичного процесу [2, с.224]. Сьогодні ми дивимось на світ, у тому числі й історичний, зовсім під іншим кутом зору, ніж той, який був звичним для істориків нещодавно. Причина подібної трансформації полягає не стільки в накопиченні великого фонду конкретних фактів, скільки в змінах понятійного апарату, продиктованих кардинальними зрушеннями в науковому світогляді й світобаченні сучасної людини. Вони не можуть не поставити історика перед констатацією: успадковані від попередніх поколінь уявлення про історичний процес багато в чому виявили свою неспроможність і потребують рішучого переосмислення.
Важливість минулого для сучасності добре розуміли вже давні суспільства, приписуючи історії низку завдань, пов’язаних з культурно-політичними функціями, накопиченням та узагальненням соціального досвіду.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Не пояснювати, а розуміти історію (методологічні основи підготовки підручників з нової історії)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок