Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> ОСТАННІЙ ПОХІД КНЯЗЯ РОМАНА МСТИСЛАВИЧА У ДЖЕРЕЛАХ ТА ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ

ОСТАННІЙ ПОХІД КНЯЗЯ РОМАНА МСТИСЛАВИЧА У ДЖЕРЕЛАХ ТА ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ

Назва:
ОСТАННІЙ ПОХІД КНЯЗЯ РОМАНА МСТИСЛАВИЧА У ДЖЕРЕЛАХ ТА ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
34,43 KB
Завантажень:
475
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18 
О.Б.Головко Головко Олександр Борисович - д-р іст. наук, головний консультант депутатської фракції Верховної Ради України.
E-mail: ogolovko@rada.gov.ua
ОСТАННІЙ ПОХІД КНЯЗЯ РОМАНА МСТИСЛАВИЧА У ДЖЕРЕЛАХ
ТА ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ
Розглядаються джерела та аналізується література з історії останнього походу Романа Мстиславича у червні 1205 р. під польське місто Завихост. Автор висловлює сумнів щодо популярної в історіографії версії, нібито тоді галицько-волинський князь планував здійснити виправу до Саксонії, і вважає, що Роман Мстиславич вступив у конфлікт між польськими князями Владиславом Лясконогим (Тонконогим) та Лешком Бялим (Білим). У статті доводиться, що Роман Мстиславич міг загинути під час пошуку зручної переправи через Віслу, коли він та його невеличкий загін несподівано наразилися на польське військо. Наводяться арґументи щодо вірогідного місця поховання тіла галицько-волинського володаря на території князівської резиденції в родинній церкві св.Пантелеймона біля Галича.
1205 р. увагу князя Романа Мстиславича у черговий раз привернула Польща. У червні того року галицько-волинський князь здійснив похід проти малопольського князя Лешка Бялого (Білого) та його брата - мазовецького князя Конрада. Під час цієї виправи, біля міста Завихост, на березі ріки Вісли князь Роман загинув. Історія останнього походу Романа Мстиславича вже давно цікавить учених, проте і досі з питань його мети, причин, перебігу, обставин загибелі князя серед науковців точиться дискусія. Саме ця обставина, а також поява останнім часом нових праць із даної теми1 спонукали автора цих рядків, який раніше вже висловлював своє бачення перебігу червневого 1205 р. походу князя Романа2 знову звернутися до розгляду однієї з найбільш цікавих подій міжнародного життя Центрально-Східної Європи початку ХІІІ ст.
Основне джерело з історії Польщі цих часів - хроніка Вінцентія Кадлубека - не зберегло відомостей про похід Романа Мстиславича під Завихост, хоча дослідники вважають, що краківський єпископ, безумовно, знав про нього і на його трактування взаємин Русі і Польщі та ставлення до князя Романа Мстиславича суттєво вплинули саме події літа 1205 р.3
Свого часу відомий дослідник і видавець польських середньовічних джерел А.Бельовській висловився на користь того, що докладне повідомлення про загибель Романа під Завихостом у 1205 р., яке міститься у «Краківському капітульному рочнику», належить саме перу Вінцентія Кадлубека4. Так, у пам'ятці повідомляється: «Романа, наймогутнішого князя рутенів, який піднявся у своїй гордині і похвалявся безмежно великим за чисельністю військом, синами князя Казимира Лешком та Конрадом за допомогою Всевишнього, який своїми чеснотами підтримує тих, хто стоїть високо, могутніх трощить, а повалених піднімає, у битві біля Завихоста було вбито. Тоді ж за допомогою Всевишнього навіть у небагатьох, які залишились у війську означених князів, яке через величезну втому та рани поверталося додому, хоробрість настільки збільшилася, що коли вони сміливо напали на незліченні фаланґи Романа, який підступно вирішив погубити Польщу, то примусили до втечі двадцять одну тисячу воїнів. Після нечуваної різанини ріка Вісла переповнилася кров'ю і вийшла з берегів, вода в ній стала червоною і була в ній велика кількість трупів воїнів, які пали від руки переможців - поляків» («Romanus fortissimus princeps Ruthenorum elevatur in superbiam et exaltans se in infinita multitudine sui exercitus numerosi a Lezstcone et Cunrado filiis ducis Kazimiri, cooperante omnipotentis auxilio, qui propria virtute sublimium colla calcat, qui forcia frangit et elisa erigit, in Zauichost est in prelio interfectus. Tunc enim adeo superni opitulamnis fortitudo affuit quamquam paucissimis, qui residui de paucis exercibus dictotum ducum iam ad propria redeuntibus pro sui lassitudine remancerant, ut cum retroversi infinitas phalanges prefati Romani, dolosi et fraudulenter excidium Polomiae procurantis, audaci congressu impeterent, unus mille et duo decem milia fugaverunt. Insuper cedis valitudinem inauditam fuit protestata et exundans cruoris effusio in flumine Vizla, tunc unda ibidem nativo colore in rubrum commutante et innumerosa cadaverum ibidem in Polonorum victrici dextera cadencim multitudo»)5.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18 



Реферат на тему: ОСТАННІЙ ПОХІД КНЯЗЯ РОМАНА МСТИСЛАВИЧА У ДЖЕРЕЛАХ ТА ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок