Головна Головна -> Реферати українською -> Історія України -> Духовне життя в Україні в ХVІІІ ст. Вплив Української культури на московську

Духовне життя в Україні в ХVІІІ ст. Вплив Української культури на московську

Назва:
Духовне життя в Україні в ХVІІІ ст. Вплив Української культури на московську
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,23 KB
Завантажень:
213
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
контрольна робота
З історії україни
Духовне життя в Україні в ХVІІІ ст.
Вплив Української культури на московську.


П Л А Н
Поширення освіти і розвиток наукової думки. Початок утисків української культури царським урядом.
Козацькі літописи. Література.
Мистецтво. Архітектура і будівництво. Народний побут.
 
Поширення освіти і розвиток наукової думки. Початок утисків української культури царським урядом.
Початок і середина ХVІІІ ст. у Гетьманщині ознаменував пожвавлений розвиток культури. І все ж до кінця століття Україна прибрала виразно провінційних рис у всіх регіонах і на всіх рівнях – економічному, соціальному, культурному.
ХУІІІ ст. було парадоксальною добою в історії української культури. Воно стало свідком дивовижного розквіту українського мистецтва й культури, що відобразився у химерному стилі бароко. Проте майже одночасно з цим створилися умови, за яких українська культура позбавлялася своїх самобутніх рис і змушена була до російських імперських взірців.
Порівняно з Росією освіта в Україні досягла високого рівня. Початкових шкіл у Гетьманській Україні було дуже багато. Відвідуючи Україну ще в 1654-1655 роках арабський мандрівник Павло Алепський писав, що більшість козаків письменні і що навіть серед жінок та дівчат багато письменних: він бачив, як у церкві читали вони молитовники. Звичайно цих слів не можна брати цілком на віру, але залишається безперечним, що загальний стан грамотності серед українських селян та козаків справив велике враженя на уважного спостерігача.
У ХУІІІ ст. майже кожне село мало свою школу. Існували ці школи при церквах і навчали в них дяки. В монастирях теж були школи, в яких навчали ченці. В 1740-1748 роках у сімох полках: Ніженському, Любленському, Чернігівському, Переяславському, Полтавському, Прилуцькому та Миргородському (про три полки бракує відомостей) було 866 шкіл на 1099 поселень. Одна школа припадала пересічно на 1000 душ. В 1768 році на території пізніших повітів Чернігівського, Городенського й Сосницького було 134 школи і на кожну припадало пересічно 746 душ. Ці цифри дуже важливі, бо в 1875 році на цій території було тільки 52 школи і на кожну школу припадало 6.750 душ. Навчалися в цих школах у ХУІІІ ст. діти старшини, козаків, духовенства, селян.
У чотирьох полках Слобідської України було 124 школи.
Найціннішою прикметою цих шкіл було те, що заснувало їх саме населення, яке розуміло потребу навчання дітей. Сільська громада сама запрошувала вчителя, утримувала його і давала помешкання під школу. В місцевостях, де населення жило розкидано по хуторах, навчали дітей так звані “мандрівні дяки”, переходячи з місця на місце.
У містах існували братські школи.
Значно гірше було в українських землях під польською владою. В 1676 році митрополит Кипріян ІІ звернувся до Апостольської Столиці з проханням допомогти в справі в справі заснування семінарії для підготовки духовенства. Була заснована семінарія у Вільно, але ситуації це не виправило. Трагедія українського населення під польською владою була в тому, що вища верства, шляхта – дедалі більше спольщувалася, а разом з тим занепадали та зникали братські школи. Недостатня кількість шкіл, неосвіченість народних мас були ще довго причиною того, що там не створилась українська інтелігенція.
Семінарія у Вільні виховувала богословів коштом Апостольської Столиці. Там було всього лише 20 місць для україннців, в тому числі 16 для світських людей.
Більше значення мали заходи Василіян (чернечий орден, створений у Візантії). В Умані 1765 року засновано монастир, а при ньому школу, в якій навчалося до 400 учнів. Цей монастир і школа були знищені під час Коліївщини. Василіянські школи мали інший характер, ніж братські, які були всестанові, а василіянські шляхетські, католицькі.
Осередок вищої освіти в другій половині ХУІІІ ст. перенісся зі Львова до Києва, де розцвітала Братська школа, зреформована Петром Могилою на зразок єзуїтських колегій, забезпечена ним і матеріально і юридично. Петро Могила запросив до неї видатних професорів, яких відправляв для підготовки за кордон.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Духовне життя в Україні в ХVІІІ ст. Вплив Української культури на московську

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок