Головна Головна -> Реферати українською -> Історія -> Хрещення України-Русі як фактор європеїзації

Хрещення України-Русі як фактор європеїзації

Назва:
Хрещення України-Русі як фактор європеїзації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,76 KB
Завантажень:
2097
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
ВСТУП

Християнство з часів свого виникнення стало формуватися не як регіональна, а як світова релігія. В період раннього Середньовіччя мовами європейської культури були грецька та латина. Тому слов´янські народи, прийнявши християнство, ввійшли у сім´ю європейських народів, змогли долучитися до досягнень європейської культури. З поганства Русь вивела саме Візантія, найкультурніша в ті часи країна Європи. Незважаючи на всі перипетії та складнощі у відносинах з Візантійською імперією, прийняття Руссю християнства від неї було неминучим. Тут для Русі не існувало інших історичних альтернатив. Всупереч літописній легенді про випробування вір, у Володимира не було вибору. Весь хід становлення та розвитку Давньоруської держави та й саме його геополітичне становище зумовили ту історичну закономірність, яка зробила саме Візантію “хрещеною матір´ю” Давньої Русі.

Володимир хотів створити релігію, яка могла б слугувати міцною основою для об´єднання всієї держави. Але спроби модернізації старих культів не відповідали меті, бо поганські боги, що були пережитком первісного ладу, не могли задовольнити потреби суспільства класового. Для мети, поставленої правлячими класами Київської держави, найкраще підходило християнство з його детально розробленим вченням та складною церковною організацією. Спробуємо ж дослідити детально, які саме чинники спричинили прийняття християнства Київською Руссю.

РОЗДІЛ 1. ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА

Перші кроки князювання Володимира стали останнім спалахом антихристиянської боротьби в Русі-Україні. Обійнявши великокняжий стіл, він був змушений на початку шукати підтримки тих поганських елементів, що привели його до влади. На Старокиївській горі знову постали ідоли Перуна, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Симаргла і Мокоші. Разом зі створенням пантеону шести поганських богів у Києві великокняжа влада намагалася прискорити об'єднання союзних племен і забезпечити зрівняння усіх головних богів, а значить і найбільш впливових жрецьких кіл племен. Очолив цей пантеон великокняжий бог Перун, що мало сприяти зміцненню єдиновладдя в країні і перетворенню її столиці Києва на релігійний центр держави. Проте всі спроби Володимира реформувати поганство і спертися на нього в державному будівництві були безперспективними. Стара релігія була безсилою виконати необхідну для величезної держави, якою стала Русь, об'єднуючу функцію, а також дати їй належні культурні, цивілізаційні імпульси, необхідні для динамічного повноцінного розвитку. З усіх слов'янських держав лише Русь ще не спромоглася на остаточне утвердження християнства. Навіть Угорщина активно акцептувала християнство як з Німеччини, так і з Болгарії. Небезпека, що Русь залишиться позаду цивілізованих народів Європи, ставала дедалі очевиднішою. Напевне тому Володимир вирішив повернутися до мети своїх попередників – прийняття й остаточного утвердження християнства. Наймогутнішим сусідом Русі була християнська Візантія – з її високою культурою, давніми державними традиціями, блиском імператорського двору; все це могло слугувати певним еталоном у створенні нових соціальних і політичних інституцій Київської держави. Володимир прагне стабілізувати стосунки з Константинополем і зміцнити міжнародні позиції Києва. Цьому сприяє ускладнення політичного і воєнного становища, яке переживала Візантійська імперія. Тривала війна на два фронти – з арабами і болгарами – і повстання Варда Фоки, що проголосив себе імператором, поставили імператора Василя II у скрутне становище. Він змушений був звернутися за воєнною допомогою до Києва, що надавало Володимирові блискучі політичні шанси.

Під час русько-візантійських переговорів обговорювалися питання прийняття християнства Руссю та її володарем, його одруження з сестрою імператорів Анною і воєнна допомога імперії у боротьбі з узурпаторами. Матримоніальна традиція візантійського імператорського дому забороняла мати шлюб з варварами-іноземцями і поганинами, хоча з політичних міркувань візантійські імператори допускали винятки. Коли у 968 р. єпископ кремонський Лютранд за дорученням Оттона І прибув до Константинополя для переговорів щодо одруження сина германського імператора Оттона II, йому було сказано: «Нечувана річ, щоб порфірородна дочка порфірородного Імператора могла бути видана за іноземця». Після кількох років переговорів Оттону І довелося погодитися на шлюб свого сина з племінницею Іоана Цимісхія Теофано. Царівна Анна, яку безуспішно сватав Оттон, стала дружиною київського князя. Новітні дослідження свідчать, що ініціатором шлюбу Володимира і Анни був сам імператор Василь II, оскільки становище імператорського дому виявилось критичним і змусило порушити його матримоніальну традицію в обмін на військову допомогу України-Русі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Хрещення України-Русі як фактор європеїзації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок