Головна Головна -> Реферати українською -> Журналістика -> Степан Скрипник і видавництво “Волинь”

Степан Скрипник і видавництво “Волинь”

Назва:
Степан Скрипник і видавництво “Волинь”
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,72 KB
Завантажень:
305
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Степан Скрипник і видавництво “Волинь”


Центральне місце в громадсько-політичній діяльності С. Скрипника у другій половині 1941 – початку 1942 рр. займали газета “Волинь” та однойменне видавництво. Вони були тісно пов’язані з публіцистичною і редакторською роботою У. Самчука, тому ця проблематика вже частково знайшла своє відображення у монографії А. Жив’юка і кандидатській дисертації Р. Радчик [8; 11]. У цій статті спробуємо показати роль С. Скрипника як головного організатора “Волині”.
Про знайомство двох видатних діячів розповідає У. Самчук. Саме випадкова зустріч останнього із Степаном Скрипником 6 серпня 1941 року у Рівному різко змінила плани письменника. “Ми познайомилися. Це був відомий колишній посол від Волині до польського сойму – Степан Скрипник. А другий, молодий добродій, його швагер Юрій Вітковський. З цього моменту почалася моя бурхлива рівненська епопея. Темп мого життя одразу змінився” [13, 130].
Степан Скрипник порадив Уласові Самчуку не поспішати до Києва, бо і в Рівному є широке і вдячне поле діяльності – це, насамперед, організувати впливовий пресовий орган, для чого дуже знадобиться його досвід письменницької й організаторської роботи. Степан Іванович був далекоглядним політиком, він знав, що преса служитиме краянам не лише як джерело інформації у важкий воєнний час, а й спричинить значною мірою пробудження національної свідомості мешканців як Західної, так і, особливо, зрусифікованої більшовицькою владою Східної України. Ця ідея Самчуку видалася привабливою. І почалася у середині серпня 1941 року в Рівному велика підготовка до налагодження роботи редакції газети та книжкового видавництва.
Для того, щоб розгорнути по-справжньому роботу газетно-книжкового видавництва, потрібні були насамперед кадри, відповідна матеріально-технічна база, приміщення. З дозволу міського голови Рівного П. Бульби ініціатори цього проекту С. Скрипник та У. Самчук відшукали і закріпили за собою чимале приміщення на розі вулиць Тополевої й Шкільної, оглянули і взяли в користування також міську друкарню та склад паперу. Ця поліграфічна база частково збереглась від радянської влади і частина спеціалістів-поліграфістів погодилась працювати у видавництві “Волинь”. 12 серпня голова УРДВ навіть роздобув у німецького генерала офіційний дозвіл на друк газети. “Генерал не мав на це ніяких повноважень, але це не наше діло. Маємо печатку якогось польового штабу, цього досить”, – згадував Самчук [13, 180].
На підставі цього С. Скрипник звернувся до голови міської управи Рівного з проханням передати в користування друкарню: “В прилозі пересилаю відпис листа Заступника державного міністра для окупованих теренів Сходу, яким доручено мені зорганізування і видання часопису для Волині п. наз. “Волинь”. Рівночасно в цім листі доручається мені цілковитий заряд друкарні, в якій друкувався перед тим місцевий орган компартії, а яка зараз знаходиться під управою міської управи. У зв’язку з цим, прошу передати мені 26 серпня ц. р. друкарню, разом з запасом паперу та повідомити дотеперішній заряд і працівників друкарні про вищезгадане” [3, 197, 198, 199; 5, 33; 1, 302]. Полікарп Бульба наклав позитивну резолюцію і видав розпорядження задовольнити прохання Степана Скрипника.
Видавці добре розуміли стан речей, і їх турбувало питання про концепцію газети взагалі. “А як з напрямком, політичним обличчям? Ніякої офіційної напрямної лінії ми ще не мали, ніяких компетентних урядів ще не було, залишилося діяти на власну відповідальність. Маючи на увазі суворий воєнний час, як також загальне політичне настановлення наших “визволителів”, мусимо бути подвійно обережними. Поки що на нас не звертають уваги, але довго це не буде тривати” [13, 180].
З першого вересня 1941 року дирекцію видавництва “Волинь” очолював С. Скрипник, який одночасно виконував обов’язки “головного керманича всіх редакцій”. На чолі адміністрації видавництва стояв рідний брат Симона Петлюри Олександр. Редактором часопису “Волинь” був Улас Самчук, редакторами журналу “Український хлібороб” – Петро Колесник, дитячого щомісячного часопису “Орленя” – Петро Зінченко.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Степан Скрипник і видавництво “Волинь”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок