Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Роль поезії Т.Г. Шевченка в боротьбі українського народу проти кріпосництва.

Роль поезії Т.Г. Шевченка в боротьбі українського народу проти кріпосництва.

Назва:
Роль поезії Т.Г. Шевченка в боротьбі українського народу проти кріпосництва.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,30 KB
Завантажень:
358
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Роль поезії Т.Г. Шевченка в боротьбі українського народу проти кріпосництва.
Реферат


Є імена, які увібрали в себе живу душу народу і стали часткою його життя. Таким ім’ям для українського народу є ім’я Т.Г. Шевченка. Його поезія вже понад сто років викликає у наших людей почуття гордості, захоплення своєю красою, народною мудрістю. В той час чаша народного гніву і терпіння уже переповнювалась вщерть. Народний протест доходив до краю. І поезія Шевченка стала першим ударом грому. Вона показала світові, як процес, що назрівав у суспільстві зміг стати джерелом полум’яної творчості співця народу.
Гострий біль від соціальної несправедливості, пекуча ненависть до гнобителів, нещадне осудження пануючого ладу пронизує кожен рядок творів Т.Г.Шевченка.
Поет розуміє, що немає і бути не може вільної і щасливої вітчизни, поки скрізь
“Людей у ярми запрягли
Пани лукаві”
Тільки без панів стане Україна квітучого – зеленітимуть, широкії села”, “у селах у веселих будуть “і люди веселі”. Кріпосницький лад – ось причина зубожіння народу, його поневіряння. Ів. Франко пише, що від початку 40-х років Шевченко чимраз виразніше і сміливіше виступає на нову дорогу. Майже кожен його твір – це крок наперед по тій дорозі.
Молодий поет знаходить щиру підтримку з боку передових людей Росії: Радищева, Пушкін, Гоголя, Герцене. Їх ідеї формували суспільно-політичні погляди Шевченка.
У своїй критиці кріпосницького ладу і самодержавства Шевченка піднісся до нечуваної глибини і сили. На прикладах діяльності Чернишевського, Добролюбова, їх боротьби проти гніту влади Шевченко навчився різко виступами проти поневолення України. Він під найпильнішим поліцейським наглядом висловив свої погляди у творах “Сон”, “Кавказ”, “Як умру, то поховайте”, “О люди, люди небораки” та ін. Відомо, що ряд своїх творів поет написав у засланні, у найтяжчих умовах каторги. І в таких умовах Шевченко віри в у свій народ, в його перемогу, любов до життя.
Поет кидає грізне звинувачення всьому кріпосницькому ладу, бо він спотворює всю основу людського існування – працю, яка одна із щедрот людини перетворюється в непосилену каторгу:
“Черніше чорної землі
блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленьки хати, повалились,
Стави бур’яном поросли...”
Шевченко безстрашно розкриває нелюдяність гнобительського ладу. Кріпосне рабство – ганьба для людини. Художник – патріот з болем говорить, що від “тихого раю”, від людського щастя на цій сплюндрованій панами землі не лишилося й сліду:
“А кров та сльози, та хула,
Хула в сьому! Ні, ні, нічого
Нема святого на землі...”
Людина не заслуговує на такі страждання. Від природи людина вільна, і красива. Це панський гніт зробив її такою нещасною. Це грабіжницькі порядки позбавили людину краси, щастя, сонця.
Панське засилля, панські “закони” стоять на перешкоді людському щастю.
Саме тому поет виступає проти такого ладу, ладу вітчизняних гнобителів:
“З братами тихо живемо,
Лани братами оремо
У їх сльозами поливаєм”
Поет наголошує, що обличчя нації визначає не панівна верхівка, а трудовий народ. Між ними нема нічого спільного. Пани тільки прикидаються “патріотами” і захисниками рідного краю. Здираючи останню одежу з українського селянина самі проживають за кордоном і не дуже дбають за вітчизну.
Для Шевченка всі гнобителі – і українські, і російські, і польські – однаково ворожі і чужі народові. Усіх трудящих пост називає “люди”, а всі поміщики для нього – це “гади”, “буздушні грабіжники”, “мерзенна зграя”. Як і польські магнати та російські сатрапи укр. пани така ж сама свора, ворожа народові.
Протипанські переконання поета з часом все більше загострюються. Так, у вірші “Бували войни і військові свари” він показує, як всі оті “Галагани і Киселі і Кочубеї-Нагаї ” – це раби, підніжки царату. Це – недолюдки, які торгують правдою, “лихі людоїди”, лакеї самодержавців, які одцуралися народу, батьківщини, затавровані кров’ю народу. Вони засуджені на ганьбу і прокляття у віках.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Роль поезії Т.Г. Шевченка в боротьбі українського народу проти кріпосництва.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок