Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА

ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА

Назва:
ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,22 KB
Завантажень:
277
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА


ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА
(1304—1374)
Епоха Ренесансу в свідомості наших сучасників зазвичай асоціюється з іменами Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тиціана, Мікеланджело, Дюрера, Брейгеля, Рабле, Сервантеса, Шекспіра, Боккаччо, Еразма Ротгердамського, Монтеня. Але своїм культурним відродженням Європа, можливо, в першу чергу, зобов'язана великому італійцеві, Франческо Петрарці. Це був перший видатний гуманіст, поет, котрому вдалось побачити цілісність течії думок, що передували Відродженню, і об'єднати їх у поетичному синтезі, котрий став програмою наступних європейських поколінь. Петрарка — засновник нової сучасної поезії, людина, яка наважилася в мороці середньовіччя запалити полум'я не так божественного, як земного, людського почуття.
Народився Франческо Петрарка у місті Ареццо в родині нотаріуса, який у 1302 році був разом з Дайте вигнаний із Флоренції за приналежність до партії білих гвельфів. У 1312 році родина переїхала до міста Авіньон на півдні Франції, де в той час знаходилася резиденція папи. З п'яти - шести років Петрарка уже займався граматикою, риторикою та логікою.
На постійну вимогу батька Франческо вивчає право спершу в Монпельє, потім у Болоньї, але відчуває до цього нехіть, віддаючи перевагу юридичним наукам, заняттям зі стародавньої літератури, серйозно захоплюється поетами-класиками. Батько не схвалював захоплення сина й якось навіть кинув у вогонь твори Цицерона, Вергілія та інших, класичних авторів. У 1318 році помирає мати Фрянческо. У 1320 році батько відсилає Петрарку до Болоньї, відомого центру вивчення римського права. Юнакові подобалась життєрадісність і пишнота Болоньї. Численні знайомі вже читали вірші поета, але батько не вбачав у цьому майбутньої слави сина. А Франческо продовжував таємно писати, оскільки відчував відразу до юриспруденції. У юнацькі роки відбувається становлення особистості Петрарки: любов до волі, до природи, спокою, потяг до знань активна життєва позиція. Він усією душею ненавидить феодальні міжусобиці, братовбивчі війни, тиранію правителів. У цей ж час у юнака виник потяг до моральної філософії. Смерть батька,(1326) відразу все змінила.
Ставши невдовзі ліричним поетом, Петрарка не втратив інтересу до класичної стародавності. Навпаки, цей інтерес усе зростав, поки не перетворився на справжню пристрасть. Петрарка захоплено вивчав здобутки античних авторів, що відкривали перед ним новий і прекрасний світ, такий несхожий на світ середньовічного релігійного фанатизму, церковних догм і аскетичного безувірства. Антична культура відтоді для нього вже не вбачалася служницею богослов'я. Він перший з дивовижною ясністю побачив, що в ній було справді найголовнішим: жвавий інтерес до людини і навколишнього світу у його руках класична стародавність стала бойовим прапором ренесансного гуманізму.
Гаряча любов Петрарки до стародавнього світу були повсякчасною. Він писав мовою класичною Риму з рідкісним ентузіазмом розшукував і вивчав стародавні рукописи й радів, якщо йому вдавалося знайти якийсь загублений твір Цицерона чи Квінтаіана. У нього була унікальна бібліотека класичних текстів. Його дивовижна ерудиція викликала заслужену повагу й захват сучасників. Діянням стародавньо-римського полководця Сціпіона Африканського Старшого присвятив він свою поему «Африка», написану в наслідування «Енеїди» Вергілія. Цицерона та Вергілія вважав він найвидатнішими письменниками світу, а їхні твори неперевершеними зразками літературної майстерності. Петрарка так зріднився зі стародавнім світом, так увійшов у нього, що цей світ перестав бути для Нього стародавнім, мертвим. Він увесь час відчував його живий подих, чув його голоси.
Видатні римські письменники стали його близькими друзями й наставниками. Цицерона він шанобливо називав батьком, а Вергілія — братом. Він писав їм усім дружні листи, немов вони жили з ним водночас десь неподалік. Він навіть зізнався, що спогади про стародавніх і їхні діяння збуджують у ньому «чудове почуття радості» у той час, як саме лише споглядання сучасників викликає відразу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок