Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> ДО ПИТАННЯ МОДЕРНОСТІ ЛІРИКИ ВАСИЛЯ СТУСА (Художньо-філософські аспекти індивідуального стилю)

ДО ПИТАННЯ МОДЕРНОСТІ ЛІРИКИ ВАСИЛЯ СТУСА (Художньо-філософські аспекти індивідуального стилю)

Назва:
ДО ПИТАННЯ МОДЕРНОСТІ ЛІРИКИ ВАСИЛЯ СТУСА (Художньо-філософські аспекти індивідуального стилю)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,74 KB
Завантажень:
332
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 4. Філологія. ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. Видавничий дім „КМ Академія”, Київ – 1998.
Володимир Моренець (Київ)
ДО ПИТАННЯ МОДЕРНОСТІ ЛІРИКИ ВАСИЛЯ СТУСА
(Художньо-філософські аспекти індивідуального стилю)
Вагомість ліричного доробку В. Стуса є нині загальновизнаною, постать поета і борця в літературі останнього тридцятиліття цілком осібна з огляду як на винятковість таланту, так і долі, кажучи словами самого В. Стуса, "життєсмерті", суголосної хіба що Шевченковій.1 Однак коли його біографія в загальних рисах більш-менш висвітлена,2 то поезія, створювана за ґратами радянських тюрем і під постійним пресом кадебістських наглядачів, яка забігами сміливців дійшла до нас далеко не в повному обсязі й уперше була оприлюднена за кордоном,3 в Україні фактично лише вводиться у фаховий обіг розпочатим 1994 року багатотомним науковим виданням творів, причому "Палімпсести" планується випустити 1999 року.4 Отже поетична спадщина митця у нас ще не досліджена й у силу зазначених причин в своїй еволюції не осмислена.
Автор найдокладнішої подосі розвідки про ліричну творчість В. Стуса Ю. Шевельов цілком справедливо зазначає: "Було б безвідповідальним у таких обставинах (час написання більшості віршів В. Стуса невідомий — В. М.) намагатися накреслити хоч трохи повний образ Стуса як поета, ще більше — говорити про його поетичний розвиток".5 Окремі грані останнього дозволяє побачити зіставлення ранньої (збірка віршів "Зимові дерева" 1970 року) і більш пізньої ("Палімпсести" 1986 р.) лірики поета, що з великою делікатністю і робить, зрештою, Ю. Шевельов. Та загалом це завдання окремого великого дослідження, ми ж зосередимося на таких аспектах лірики В. Стуса, які дозволяють віднести її до модерної, а також виокремлюють постать митця з когорти тогочасних українських поетів.
Насамперед впадає у вічі зведена до мінімуму художня роль поетичної теми у віршах В. Стуса, її принципова другорядність і принагідність, особливо виразні на тлі тематичних новацій І. Драча ("Балада ДНК"), значимості теми як такої в ліриці Б. Олійника ("Про що мовчать обеліски") та й загалом рішучого розширення тематики поезії 60—80-х рр. "Для нього,— пише Ю. Шевельов,— теми й мотиви — тільки виходи у внутрішній світ, у щоденник душі, у невислані листи до інших про власне внутрішнє".6 Навіть у тих нечисленних випадках, коли претекстом вірша виступає конкретна подія, життєвий факт, окреслений в контексті вірша, він як такий уневажнюється потужною духовною рецепцією автора, винятково виразним образом "дійсного чуття",7 що заступає собою цей факт і переводить його у змістовно низький підлеглий ступінь. Яскравим прикладом цього є драматична мініатюра "Мов лебединя, розкрила...":
Мов лебединя, розкрила
тонкоголосі дві руки,
збілілі губи притулила
мені до змерзлої щоки.
Сльозою темінь пронизала
в пропасниці чи маячні,
казала щось, даліти стала...
Мов на антоновім вогні,
не чув нічого я, не бачив.
В останньому зусиллі зміг
збагнути: все, тебе я втрачу,
ось тільки виведуть за ріг.
("Палімпсести", с.179)
Останнє побачення конвойованого в'язня з дружиною, прощання з містом, вітчизною, свободою, — увесь цей подієвий зріз, ця конкретна драма буквально на очах заступаються народжуваним відчуттям незворотності, незглибимим і водночас майже матеріальним, сенсорним, дивним у своїй пронизливій ясності навіть для автора. В завершальних рядках це почуття фатальності виогромлюється, набирає магічної сили і, по суті, вже воно, а не те, що його зродило, є предметом творчого втілення: попри увесь трагізм ситуації автор зачарований здатністю душі просторитися в безмежжі, хай навіть це безмежжя болю. Вчитаймося, акцентоване "ВСЕ" передостаннього рядка — такий же знак реченця, краю, як і безкрайності, притягальної і страшної, ніби смерть. В духовному порусі ліричного персонажа це не крапка, а кома, що відділяє знане і здійснене від незнаного, але тим не менше — будущого. Не випадково ще у вірші "Вершник" 1969р. у В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Реферат на тему: ДО ПИТАННЯ МОДЕРНОСТІ ЛІРИКИ ВАСИЛЯ СТУСА (Художньо-філософські аспекти індивідуального стилю)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок