Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Срібне століття” російської поезії. Творчість О.Блока – вершина російського символізму

Срібне століття” російської поезії. Творчість О.Блока – вершина російського символізму

Назва:
Срібне століття” російської поезії. Творчість О.Блока – вершина російського символізму
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,80 KB
Завантажень:
544
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Срібне століття” російської поезії.
Творчість О.Блока – вершина російського символізму


О. Блок – один з найвизначніших поетів “Срібного століття” російської поезії. Поетеса А. Ахматова називала автора «Віршів про Прекрасну Даму» «трагічним тенором епохи», наголошуючи на тому, що мистецт-во Блока насамперед увиразнювало «дух часу».
Сам Блок був переконаний, що повнота творчості досягається лише тоді, коли «особистісний» і «епохальний» її зміст збігаються: «...розквіт поезії: поет знайшов себе і разом з тим влучив у свою епоху. Відтак моменти його особистого життя перебігають синхронно з момен-тами його століття, які, у свою чергу, є одночасними з моментами творчості. Тут така легкість і плавність, наче в ідеальній системі зубчатих колес». Саме таким поетом був О.Блок.
У своєму творчому розвитку О. Блок пройшов кілька етапів. У перший період, відзначений захопленням спадщиною В. Со-ловйова, поет виступив передусім «лицарем Прекрасної Дами», в образі якої оспівував Вічну Жіночність. Ідея Вічножіночного звучала і в подальшій творчості митця: галерея центральних жіночих образів блоківської лірики представляла по суті різні її іпостасі. Разом з тим ранні поетичні цикли відбивали «нічний бік» душі ліричного героя, його трагічне роздвоєння між «світлом» (ідеалом) та «пітьмою» (внутрішнім хаосом, небез-печними пристрастями, потягом до саморуйнації).
Другий етап позначився рішучим поворотом поета до реально-го світу. Створені Блоком картини земної дійсності були забарв-лені пафосом заперечення та апокаліптичними передчуттями. У цей період інтенсивно розвивається блоківська урбаністика.
Вихід митця на нові обрії був пов'язаний із віднайденим почуттям єдності з життєвою та народною стихіями, з історією та сучасністю його батьківщини. Пріоритетного значення на цьому етапі набула тема історичних катастроф і, зокрема, тема російської революції.
Стверджуючи, що у кожній людині співіснують кілька осо-бистостей, О. Блок значною мірою спирався на власний досвід. Втім, у неосяжному розмаїтті внутрішнього світу поета просте-жується певна спрямованість духовного й творчого розвитку. Саме цю спрямованість мав на увазі Андрій Бєлий, коли твер-див, що зрозуміти Блока можна, осягнувши «зв'язок віршів про Прекрасну Даму з поемою "Дванадцять"». Та й сам Блок був переконаний у тому, що першою і головною ознакою спра-вжнього митця є «почуття шляху».
Своєрідним прологом до його власного шляху був перший юнацький цикл поезій «Ante lucem». Сама назва циклу (у перекладі з латини — «До світла») вказувала на стан поета «напередодні» важливої епохи його внутрішнього життя. Слід зазначити, що упродовж творчого розвитку Блока «світло» втілюватиметься в різних образах (від Прекрасної Дами до утопії оновленого світу), однак поривання до «світлої» вершини буття залишиться незмінним.
Поезії дебютного циклу здебільшого були ще епігонськими. Проте у них були окреслені теми й мотиви, що створювали підвалини художнього світу Блока, визначали особливості внутрішнього світу його ліричного героя.
Зокрема у вірші «Гамаюн» (1899), написаному за картиною В. Вас-нецова, закарбувалося характерне для Блока (до речі, деякою мірою дотичне до ніцшеанського) сприйняття історії як колообігу, «вічного повернення» ключових подій, що має завершитися апокаліптичною катастрофою, за якою настане царство «світла».
У низці поезій «Ante lucem» відкривався «нічний бік» душі блоківського ліричного героя. У цій іпостасі він поставав людиною, яка страждає від трагічної самотності та потаємних пристрастей, що її спалює, людиною, яка, почуваючись «хворою» і «старою», з глибо-кою тривогою сприймає своє «чорне життя».
Настання доби «світла» засвідчив цикл «Вірші про Прекрас-ну Даму», який, за словами поета М. Гумільова, «дав новий лик любові». Тема кохання тут входила у контекст величних символістських узагальнень, які переводили її Із земної реальності до нетутешнього, незбагненного й таємничого світу вічності, надавали любовному почуттю ліричного героя характеру містичного одкровення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Срібне століття” російської поезії. Творчість О.Блока – вершина російського символізму

Схожі роботи:


BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок