Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Перемога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир, Марокко)

Перемога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир, Марокко)

Назва:
Перемога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир, Марокко)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,42 KB
Завантажень:
428
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Перемога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир, Марокко)


«Магріб» по-арабськи означає захід, місце заходу сонця. В історичному розумінні назва «Магріб» об'єднує три суверенні дер-жави: Туніс (10 млн чол.), Алжир (25 млн чол.), Марокко (близько 25 млн чол.).
Після Другої світової війни у французьких колоніях Магрібу розгор-нулася національно-визвольна боротьба. Гостро було поставлено пи-тання про надання незалежності Марокко. Тут національний рух очо-лив султан Мохаммед Вен Юсуф. З 1947 р. він регулярно звертався з меморандумами до французького уряду, вимагаючи суверенітету. Кож-ний меморандум набував широкого міжнародного розголосу, привер-тав увагу світової громадськості, служив своєрідним сигналом до ма-сових виступів населення.
Лідер національного руху Тунісу — адвокат Хабіб Бургіба - висту-пав з поміркованішим гаслом - добиватися для своєї країни внут-рішньої автономії у складі Французького Сходу. Однак французький уряд не погоджувався на це. У Тунісі й Марокко розпочалися репресії проти діячів визвольного руху, султана Марокко було вислано за межі країни.
Найчіпкіше колонізатори трималися за Алжир, де проживала більшість французьких колоністів (понад 1 млн чол.). 1 листопада 1954 р. алжирський народ розпочав війну за незалежність. Цього дня збройні загони у гірських районах провінції Кабілія напали на окремі поліцейські та військові підрозділи. За короткий час пар-тизанська війна охопила усю країну. Французький уряд перекинув до Алжиру значні військові сили. Незважаючи на це, влітку 1955 р. у 40 населених пунктах було піднято прапор повстання. Алжирсь-ка війна стала основною зовнішньополітичною проблемою повоєн-ної Франції. Вона підштовхнула уряд метрополії до деколонізації інших країн Магрібу.
Навесні 1956 р. Франція визнала незалежність Марокко і Тунісу. Цей акт підтримала Іспанія, яка мала володіння на півдні та пів-ночі Марокко. У серпні 1957 р. Мохаммед Бен Юсуф прийняв титул короля, а держава дістала назву Королівства Марокко. Цього ж року було проголошено Туніську Республіку на чолі з президентом X. Бургібою.
Визвольну війну алжирського народу очолив Фронт національного визволення (ФНВ) - масова патріотична організація, яка об'єднувала широкі верстви населення. Алжирців активно підтримували Ліга арабських держав, Єгипет. За допомогою останнього у країні утвори-лася низка опорних баз повстання і було створено Армію національ-ного визволення. Влітку 1958 р. вона сягала 130 тис. вояків і мала влас-ну артилерію. її бійці («моджахеди») успішно вели партизанські дії проти 600-тисячного французького корпусу.
Представники арабських держав неодноразово вносили до порядку денного сесій Генеральної Асамблеї ООН алжирське питання. Фран-ція запевняла світову співдружність у своїй готовності розв'язати проб-лему мирним шляхом, однак війна тривала. Активно протидіяли по-шукам миру терористичні організації французьких колоністів, які не підкорялися Парижу. Терористичні акції сіяли жах серед мирного населення. Жертвами війни стали півмільйона алжирців та 33 тис. французів.
У грудні 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про визнання права Алжиру на самовизначення та незалежність. Три-валі переговори між французьким урядом і лідерами ФНВ заверши-лися у березні 1962 р. підписанням у швейцарському місті Евіані уго-ди про припинення вогню на умовах самовизначення Алжиру шля-хом референдуму. Під час референдуму, який відбувся того ж року, 99 % алжирців проголосували за незалежність.
У вересні 1962 р. Установчі збори проголосили створення Алжирсь-кої Народної Демократичної Республіки (АНДР). Перший уряд очо-лив Ахмед Бен Белла (з 1963 p. — перший президент АНДР).
Країни Магрібу на шляху незалежного розвитку натрапили на значні труднощі. Уряд Бен Белли почав правити у країні, яка перебу-вала у стані економічного розвалу та політичної анархії. Майже усі європейці залишили країну, у тому числі інженери, лікарі, викладачі, кваліфіковані робітники. Більшість ферм, виноградників були зане-дбані.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Перемога національно-визвольного руху народів Магрібу (Туніс, Алжир, Марокко)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок