Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> ПІСЕННИЙ ГУМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

ПІСЕННИЙ ГУМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Назва:
ПІСЕННИЙ ГУМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,12 KB
Завантажень:
50
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Українці обдаровані незрівнянним гумором.

В. Г. Б є л і н с ь к и й

Здавна мандрівники й дослідники, письменники та громадські діячі сусідніх народів відзначали як одну з типових рис характеру українців їх невичерпний гумор. Коли ж цей багатий та іскристий гумор розпалив велике вогнище нової української літератури славнозвісною „Енеїдою” І. Котляревського, а в російській вибухнув соковитою симфонією гоголівського сміху, ця риса стала ледве не головною і визначальною при характеристиці українського народу.

Конденсуючи світлі емоції, гумор був для трудового народу своєрідним засобом самозахисту в умовах гніту та лихоліття. В атмосфері буйних веселощів і в сміхові, нерідко пройнятому смутком, трудова людина прагнула знайти забуття від усього несправедливого і злого, вдарити лихом об землю й дихнути на повні груди. Несучи важкий тягар біди, експлуатації, воєн, народ ніби урівноважував гумором свій настрій, свій життєвий пульс, усвідомлював свою колективну силу, оберігав своє духовне і моральне здоров’я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках:

Ні! Я дух люблю свого народу,

Що на усяку він пригоду,

Яка б його де не зустріла,

Прискаже сміло та до діла.

Слівце веселее по волі

І кпить з ледачої недолі!

Той дух насмішкувато-щирий

Не дасть приспати в серці віри

В громадську силу, її розум

І не поб’є немов морозом,

Надію певную довіку

На кращу долю чоловіку.

Стихія смішного в українській народній творчості найбільше виявляє себе в гумористичних, жартівливих творах.

Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливають всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очами до бурхливого, масового нестихаючого реготу. Жартівливі пісні в основному розробляють гумористично сімейно-побутові теми. А вже виходячи на громадську арену, сміх, як правило, набирає сатиричної спрямованості.

Родинно – побутова тематика жартівливих пісень надзвичайно різноманітна і колоритна. Спостережливі і дотепні творці народного гумору підгледіли всі тіньові сторони свого повсякденного життя, освітили їх сміхом, що розливається в піснях то легким жартом, то глумом і глузуванням, то соромливим натяком, то гострим гротеском, то ледь вловимою усмішкою, то злою іронією або їдким дотепом.

2. ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ

2.1 Серед героїв української жартівливої пісні чи не найчастіше зустрічається молодь – дівчата і парубки. Акцентуючи на смішних і негативних рисах окремих представників молодого покоління, народний гумор відіграє роль своєрідного вихователя. Разом з тим весела пісня – це одна з форм залицяння та взаємо пізнання між парубками й дівчатами. Жартівливі пісні про молодь кепкують над дівочими та парубочими вадами, передусім над лінивством і безгосподарністю, над недбальством, над дурістю і недотепністю, над нескромністю і легковажністю, над різними недоречними ситуаціями в час дівування та парубкування: комічними освідченнями та непорозумінням між парубком та дівчиною, безглуздими суперечками й надто відвертими любощами. Причому в усіх цих випадках народна етика дозволяє зачіпати й вади зовнішності парубків та дівчат. Особливо дістається в піснях недбайливим пестухам – одиначкам з багацького роду:

ЧОМ ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ? БО ГСО ТУЧА ЗБИЛА

Чом дуб не зелений? Бо Ге туча збила,

Козак зажурений: лишила дівчина.

А хто хоче знати, най мене спитає,

Що дівчина любить, як сім років має.

Як сім років має, то до школи ходить,

А вже за собою штирки хлопці водить

А як десять має, го вже мелюєся,

Вийде на вулицю, до хлопців сміється.

Як п’ятнадцять має, то вже віддаєся,

А вна си гадає, що так і здаєся.

Я в чужої мами треба рано встати

Не будеш, дівчино, личко малювати.

А як має двадцять, то цвіте, як ружа,

А люди все кажуть:" он пішла сивуля!”

ЩО ЗА ПАРУБОЧОК, ЩО НАБІК ЧУБОЧОК

Що за парубочок, що на бік чубочок,

Сидить коло столу, як з рожі цвіточок? (2)

Сидить коло столу, як мак процвітає,

Не одна дівчина на нього чекає. (2)

Не одна дівчина, та й не одна мати

Хоче свою доньку за нього віддати. (2)

Поняття краси в народній естетиці органічно поєднане з поняттями працьовитості та справедливості. Якщо героям пісні бракує цих рис, якщо говориться про їх негативні риси, то їхні портретні характеристики даються в повній гармонії - теж негативними.

ОЙ НА ГОРІ НА МОГИЛІ

У багатьох піснях – діалогах важливим гумористичним прийомом є мимовільне самовикриття героя. Скажімо, з відповіді парубка дівчині, що кличе його на побачення, вимальовується гумористична постать неабиякого боягуза:

ТАМ ПІД ЛІСОМ, ДУБИНОЮ

Пісні такого характеру пронизані м’яким інтимним гумором, що прикрашає життя й вібрує бадьорим настроєм непереможної молоді.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ПІСЕННИЙ ГУМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок