Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> І. П. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

І. П. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Назва:
І. П. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
43,11 KB
Завантажень:
77
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Іван Петрович Котляревський жив і творив в епоху великих суспільно-історичних перетворень, головним змістом яких були визрівання гострої кризи феодального суспільства і перехід до нової, капіталістичної формації. Ідеологічне вираження гостра криза феодально-абсолютистського ладу дістала в могутньому ідейному русі XVIII ст.— Просвітництві, який охопив усі європейські країни. З розкладом феодального суспільства пов'язаний був і розпад «універсалізму» в галузі художнього мислення.

У свідомості суспільно-економічних формацій докапіталістичного часу життя ні конкретної історичної епохи, ні певного суспільства чи окремого народу не мало суттєвого власного змісту, а розумілося лише як часткова модифікація одвічно повторюваної єдиної сутності. Виходячи з цього, склалися й провідні принципи художнього відображення дійсності, вічні й незмінні для всіх часів і народів. Однак ще в надрах цього художнього «універсалізму» виникає рух, спрямований на творення самобутнього національного мистецтва, вільного від пут нормативності, утверджуючого багатоманітність художніх форм і засобів, виникає розуміння індивідуальної творчості як спонтанного самовиявлення творчих начал митця, його естетичних уявлень, пов'язаних з національними художніми традиціями і вимогами часу.

Вираженням цих ідейно-естетичних тенденцій і стала бурлескно-травестійна поема І. Котляревського ”Енеїда”, яка вважається першим твором нової української літератури. Три частини її під назвою «Энеида на малороссийский язьік, перелицованная Й.Котляревским» були видані в 1798 р. без відома автора у Петербурзі заходом колезького асесора М. Й. Парпури за участю Й. К. Каменецького. У 1808 р. з'являється друге видання перших трьох частин, а в 1809 р. поема виходить у чотирьох частинах, підготовлених до друку автором. Повністю «Енеїда» була видана в Харкові в 1842 р.

За словами І. Франка, ще до Котляревського «у нас було письменство і були писателі, було духовне життя, були люди, що сяк чи так вибігали думкою поза тісний круг буденних, матеріальних інтересів, сяк чи так шукали якихсь ідеалів і доріг для їх осягнення», але тільки від часу Котляревського українське письменство «приймає характер новочасної літератури, стає чимраз ближче реального життя, чимраз відповідніше до його потреб.

Хоча фабульною основою поеми Котляревського є «Енеїда» Вергілія, український автор іде своїм шляхом. У третій, п'ятій і шостій частинах «Енеїди» він дає зрозуміти, що його поема (письменник називає її «казкою») не являє собою суто художнього вимислу, створеного за давніми правилами поетики, а базується на реальній дійсності і відтворює національні уявлення про неї. Вихідним матеріалом для нього є вітчизняна історія, народні звичаї і побут, власна точка зору при зображенні подій. Опозиційне ставлення автора до старих муз, якими, за його словами, можна б укрити «зверху вниз Парнас», слід розуміти як заперечення поширеної тоді у мистецтві відірваної від життя класицистичної поетики. Він закликає собі на допомогу нову музу — «веселу, гарну, молодую». Слідування правді у змалюванні історичного життя і національних звичаїв висуває Котляревський і в ”Наталці Полтавці” на противагу п’єсі «Козак-стихотворец» О.Шаховського, який «взявся по-нашому і про нас писати, не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаев і повір'я нашого».

Настанова на художню правду, якою пройнята вся творчість Котляревського, стає у просвітителів одним з найважливіших аксіологічних принципів. І в «Енеіді», і в його п'єсах об'єктом художнього зображення є національне життя, а головними персонажами, які втілюють богатирську велич і незнищенність духу, історичним оптимізм, відвагу і вірність обов'язку, багатство і благородство душі, працьовитість, чесність і доброту,— представники простого народу. Так вимога правдивості мистецтва поєднується в Котляревського з принципом народності, що, за словами Бєлінського, став «альфою і омегою нового періоду літератури».

У процесі ідейно-естетичного освоєння і переробки «Енеїди» Вергілія Котляревський, зберігаючи основні складники її фабульної основи, не тільки вводить у свою травестію новий зміст, який відбиває окремі епізоди історії українського народу та широко відображає його звичаї, вірування, побут і морально-етичні уявлення, а й переосмислює художню тканину твору римського автора з позицій нового естетичної о відношення до дійсності. Створену за класичними нормами і принципами героїко-патетичну епопею Вергілія, персонажі якої виступають як символи абстрактних ідей благочестя і вірності обов'язку, пасивними виконавцями волі фатуму і богів, Котляревський перетворює на героїко-комічну простонародну «казку», розраховану на сприйняття найширшими читацькими колами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: І. П. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок