Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка

Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка

Назва:
Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
49,15 KB
Завантажень:
22
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Василь Григорович Девдюк увійшов в історію народного мистецтва Гуцульщини не лише як чудовий майстер з різьби по дереву та мосяжник, але й як і талановитий учитель, який зростив цілу плеяду майстрів.

Навики столярства молодий хлопець перебрав від свого батька. Мистецький світ різьби для нього відкрився в селі Яворові, колисці різьбярства, в знаних майстрів Юрія і Василя Шкрібляків. „Різьба — це складна, чудова праця — розповідав Девдюк — сам токарний станок зайняв мою цілу увагу, а коли побачив старого майстра, який з такою любов'ю кожний предмет прикрашував складним орнаментом, вирізував поля циркулем, так подумав собі, що найкраще мені стати на цей шлях розвитку". Мистецтво мосяжництва майстер перейняв від брусторських майстрів Миколи та Дмитра Дутчаків.

В 1904 році комітет господарсько-промислової виставки в Коломиї направив молодого талановитого майстра у Відень на промислово-мистецькі курси. Закінчивши їх Девдюк повертається у рідне село Старий Ко-сів. Згодом українська інтелігенція Буковини покликала до міста Вижниці талановитих майстрів: Марка Мегеденюка з села Річки та косівчанина Василя Девдюка вчителями різьби та мосяжництва у новостворену школу різьбярства та металевої орнаментики. У цьому ж році Девдюк запросив до школи інструктором свого першого вчителя, Яворівського різьбяра Василя Шкрібляка.

Слід відзначити, що державна інспекція перевірки розвитку промислів на Буковині та Галичині у 1886 році засвідчила цілковитий занепад традиційного ремісництва та відсутність будь-яких нових проявів його розвитку. Основна причина була у відсутності спеціальної освіти.

Особливо активно розгорнулася діяльність буковинської інтелігенції в кінці XIX століття, значною мірою викликана ініціативами представників української громадськості у Буковинському сеймі, сприяння Віденського цісарського двору. Це і привело до створення ряду навчальних закладів, а серед них і школи у Вижниці, куди і були запрошені провідні майстри Косівщини.

У перших звітах новоствореного навчального закладу зазначалося: „Краєвий научний заклад для різьбярства та металевої орнаментики (оздоби) у Вижниці має на цілі учити синів мешканців руських гір на Буковині природженій тому населенню штуки — різьбярства і металевої орнаментики та тим способом плекати цю галузь домашньої штуки".

Навчання у школі тривало три роки. Навчальна програма складалася із таких предметів: різьбярство та інтарсія, столярство, українська мова та граматика, арифметика та геометрія, перспективний рисунок та звичаї. Учням виплачувалась стипендія у 20 корон.

Працювати у школі було важко. Невистачало сировини та інструментів. Навчання проводилося лише влітку, бо учні не мали ні взуття, ні теплого вбрання. Частково матеріальні нестатки покривалися за рахунок реалізації виготовлених речей.

У зв'язку з початком Першої Світової війни і наступним приєднанням Буковини до Румунії, а Галичини до Польщі, збільшуються утиски влади та змінюється напрямок діяльності закладу. Тому Василь Девдюк повертається у своє рідне село, де якийсь час займається домашнім господарством, а водночас думає про створення державної промислової школи в Косові. Звертається з клопотанням до уряду, але безрезультатно. І ось в 1923 році при допомозі львівської „Достави" Девдюк закупляє потрібні верстати, для цього він під великий процент позичає один мільйон марок. І відкриває у своєму помешканні приватну майстерню, а також закладає школу деревного промислу, де навчає молодих юнаків різьбярству по дереву, столярству і мосяжництву.

У 1925 році Девдюк звертається до львівського шкільного окружного відділу з клопотанням про реєстрацію школи і дозвіл на видачу учнів свідоцтва. У цьому ж році він отримує цей дозвіл. Школа проіснувала до 1939 року, і за цей період підготувала приблизно 45-50 майстрів.

Учні навчалися в майстерні три роки, оволодівали токарством, столярством, різьбою по дереву та інкрустацією. Вчитель забезпечував учнів матеріалом та потрібними інструментами. Заняття в школі проводилися тричі на тиждень, крім фахових предметів подавалися і допоміжні науки з деяких теоретичних предметів, такі як стилістика, купецькі рахунки, рисунок, географія і т.д. По закінченні різьбярської школи учні ще два роки працювали під безпосереднім керівництвом Василя Девдюка, проходячи практику. Після отримання свідоцтва учні мали право відкривати приватні майстерні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок