Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> РИЛЕЄВ Кіндратій Федорович – життя та творчість

РИЛЕЄВ Кіндратій Федорович – життя та творчість

Назва:
РИЛЕЄВ Кіндратій Федорович – життя та творчість
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,62 KB
Завантажень:
40
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РИЛЕЄВ. Кіндратій Федорович [18(29). ІХ.1795, с. Батово Софійського в. Петербурзької губ.— 13(25).VII.1826, Петербург] — поет. Декабрист. З 1801 по 1814 р. Р. учився в 1-м кадетському корпусі в Петербурзі. Тут його застали звістка про напад Наполеона на Росію, про просування французів до Москви, про перемогу російських військ над грізним ворогом. Як і багато хто його однолітки, Р. рвався на фронт. Патріотична наснага спонукує його взятися за перо, і він пише оди «Любов до вітчизни» (1813) і «Князю Смоленському» (1814), прозаїчну «Переможну пісню героям» (1813) і ін. Незважаючи на схематичність побудови й у цілому учнівський характер цих добутків, у них передчувається майбутній Р. Молодий поет славить героя-патріота, що жертвує усім заради вітчизни. Міняючись, збагачуючи, цей образ буде жити у віршах поета-декабриста. «Володимир, Мінін і Пожарський, Великий Петро і Задунайський», що згадувалися в оді «Любов до вітчизни», знайдуть місце у творчості зрілого Р. Володимирові і Петрові він присвятить думи. «Пожарський і Мінін» і «Румянцев» будуть фігурувати в його творчих планах, що залишилися незвершеними.

У 1814 р. Р. одержав чин прапорщика й у складі резервної артилерійської бригади взяв участь у закордонних походах російської армії. Перебування в Німеччині, Швейцарії й особливо у Франції не пройшло безвісти для молодого офіцера. Пізніше він показав на слідстві: «Вільнодумством... заразився я під час походів у Францію в 1814 і 1815 роках...» (Повстання декабристів, —М.; Л., 1925.—Т. 1.— С. 156). Після повернення в Росію Р. зі своєю ротою був спрямований в Острогожський у. Воронізької губ., де провів кілька років. Тут відбулося його знайомство з Н. М. Тевяшевою, що незабаром стала його дружиною.

Як і інші передові офіцери, Р. тяготився аракчеєвськими порядками, що панували в армії після закінчення війни. «Для нинішньої служби потрібні негідники,— писав він матері,— а я, радий, що не можу ним бути...» У 1818 р. Р. іде у відставку і незабаром переїжджає в Петербург. Він зближається зі столичними літераторами, у числі яких були майбутні декабристи В.К.Кюхельбекер і Ф. Н. Глинка. Восени 1820 р. у журналі «Невський глядач» була надрукована сатира «До тимчасового правителя», що потрясла сучасників своєю цивільною сміливістю і миттєво зробила знаменитим ім'я вчора ще мало кому відомого поета. У «гордовитому тимчасовому правителі, і підлому, і підступному», «шаленому тирані рідної країни своєї», лицемірно прагнучому «від погляду загальної причини зла укрити», «негіднику», що «стис... волю» народу, «податком важким довів до убогості, / Селища позбавив їхньої колишньої краси», Росія узнала всесильного царського фаворита Л.А. Аракчеева (Повне зібрання віршів — С. 57-58). І цьому чудовиську, перед яким, по пізніших словах Герцена, тріпотіла вся країна, Р. вимовив грізне пророцтво — загибель від руки нового Брута чи Катона і «розлютованого тиранствами» народу. Р. підписав сатиру своїм повним ім'ям, як би підкреслюючи готовність відповісти за свій виступ. Але Аракчеєв не зважився привселюдно довідатися про себе у відразливому образі, створеному Р., і це врятувало сміливця. «Це був перший удар, нанесений Рилеєвим самовладі»,— писав Н.А. Бестужев. Сатира «До тимчасового правителя» «навчила і показала, що можна говорити істину, не побоюючись; можна судити про дії влади і викликати сильних на суд народний. З цього вірша почалося політичне поприще Рилеєва» (Письменники-декабристи в спогадах сучасників.—М., 1980.—Т. ІІ.— С. 66).

Вірші, написані Р. у 20 р., характеризують його як поборника і співака цивільної мужності. Одну зі своїх од він так і назвав — «Цивільна мужність» (1823).

Вища доблесть і заслуга перед народом у його очах — це діяльність борця за звільнення власної країни. Славний вождь, що здобув славу в боях з чужоземними ордами, «але подвиг воїна гігантський /І сором убитих ним ворогів / У суді розуму, у суді століть — / Ніщо перед доблестю цивільною» (Повне зібрання віршів — С. 92).

Особливе місце у творчості Р. займає поетичний цикл «Думи», що створювався в 1821-1823 р., а в 1825 р. був випущений окремою книгою. У передмові до цієї книги Р. пояснив походження й особливості жанру складових її віршів і ціль, що він прагнув досягти: «Нагадувати юнацтву про подвиги предків, знайомити його з ясновельможними епохами народної історії, здружити любов до батьківщини з першими враженнями пам'яті — от вірний спосіб для прищеплювання народу сильної прихильності до батьківщини...» (Думи.— С. 7). З афористичною точністю і глибиною сформулював цю мету А.А. Бестужев, заявивши в «Полярній зірці», що «Рилеєв, автор дум або гімнів історичних, пробив нову стежку в російському віршуванні, обравши ціллю збуджувати доблесті співгромадян подвигами предків» (Полярна зірка.—М.; Л., 1960.— С. 23).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: РИЛЕЄВ Кіндратій Федорович – життя та творчість

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок