Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Проблема інонаціонального характеру в романах М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”

Проблема інонаціонального характеру в романах М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”

Назва:
Проблема інонаціонального характеру в романах М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,58 KB
Завантажень:
26
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Зазначена в заголовку статті тема є актуальною, оскільки вона дає можливість глибше зрозуміти специфіку національного характеру свого народу.

Не зважаючи на численні праці в українському та російському літературознавстві, де висвітлюється проблема інонаціонального характеру [4], вона й досі залишається маловивченою і потребує подальшого дослідження.

У зв’язку з тим, що інонаціональна тематика по-різному вирішується в літературних жанрах, метою цієї розвідки є дослідження підходів та принципів художнього зображення інонаціонального характеру в сучасному українському та російському історичному романі, виявляючи типологічні подібності та відмінності.

Об’єктами літературознавчого аналізу служать романи М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”, які розглядаються в певному літературно-історичному контексті.

У М.Вінграновського і В.Шукшина інонаціональний характер є своєрідним “інструментом” для виявлення національної ідентичності власного народу. Говорячи своє нове слово, письменники опираються на великі традиції.

Відображення життя інших народів, а також інонаціонального характеру є давньою і плідною традицією українського та російського красного письменства, про що яскраво свідчить усна народна творчість (думи “Козак Голота”, “Невольницький плач”, “Повстання проти польських панів”, билини “Изгнание Батыя”, “Алеша и Тугарин в Киеве” та ін.), а також твори давньої літератури (“Повість минулих літ”, “Ходіння за три моря Афанасія Нікітіна”, “Повесть о разорении Батыем Рязани” тощо).

У фольклорі, зокрема у тих творах, де йдеться про визвольну боротьбу з іноземними поневолювачами, як правило, дається негативна оцінка інонаціональним персонажам-ворогам: полякам (“ляхам”, “католикам”), татарам (“бусурманам”, “нечестивцям”, “поганцям”) та ін.

Інший, більш різнобічний, підхід до національного характеру спостерігаємо в давній літературі: увага тут зосереджена на описі зовнішніх ознак життя різних народів, на екзотичних елементах їхнього побуту і моралі, проте аксеологічний аспект майже відсутній.

Починаючи з XVIII ст., зображення інонаціонального характеру в художній літературі ще більше ускладнюється: здійснюється перехід від поверхневого опису до глибокого і всебічного пізнання. Значний крок у цьому напрямку в російській літературі зробили М.Ломоносов, М.Карамзін, І.Крилов та ін., в українській – насамперед І.Котляревський з його “життєствердною” “Енеїдою”, де життя інших народів висвітлене крізь призму національного світобачення і забарвлене українським народним гумором.

До золотого фонду світової літератури увійшли твори російської класики – О.Пушкіна (“Кавказский пленник”), М.Лермонтова (“Кавказский пленник”, “Герой нашего времени”), Л.Толстого (“Казаки”, “Кавказский пленник”),– де достовірно відтворене життя та характери людей, що живуть на Кавказі; в українській літературі – це, передусім, твори Т.Шевченка, в яких спостерігаємо два підходи до інонаціонального матеріалу: реалістичний (“Гайдамаки”, “Відьма”) та алегоричний (“Неофіти”).

Широким діапазоном образів та мотивів представлена інонаціональна тематика і у творчості Лесі Українки: поезії “Татарочка”, “Хамсін”, поеми “Роберт Брюс, король шотландський”, “Ізольда Білорука”, драми “Бояриня”, “Кассандра” тощо. Об’єктивне, епічне зображення в цих творах зливається з ліричними переживаннями, які ґрунтуються на особисто побаченому та пережитому поетесою в далеких від рідної домівки місцях.

Правдивість і глибина зображення інонаціонального характеру українськими і російськими авторами досягалася завдяки тому, що вони змальовували його не з позиції стороннього глядача, а ніби “зсередини”. Так, М.Коцюбинський яскраво відтворив звичаї та побут кримських татар, замислюючись водночас над насущними проблемами життя цього народу (“На камені”, “В путах шайтана”, “Під мінаретами”). У російській літературі М.Горький, продовжуючи пушкінську традицію, створив образи людей інших національностей, ґрунтуючись в основному на враженнях від численних своїх подорожей та спираючись на зібраний там фольклорний матеріал. “В людях из народа,– справедливо зазначає Л.Єгорова,– будь то цыган Макар или его дочь Нонка, молдаванка Изергиль, крымский татарин Рагим, он открывал неповторимый духовный мир, близость к природе. Условность романтической действительности – правдивости диалогов, жанровых сцен. Это облегчило переход Горького к реалистическому воссозданию инонационального характера (Мордовка в одноименном рассказе, татарин Шакир в “Жизни Матвея Кожемякина”)” [3, 14].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Проблема інонаціонального характеру в романах М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок