Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Художній розвиток Дніпрової Чайки

Художній розвиток Дніпрової Чайки

Назва:
Художній розвиток Дніпрової Чайки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
29,25 KB
Завантажень:
143
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Серед письменників є натури, які (і це не буде перебільшенням) вже з перших свідомих років десь там, у не проявлених ще емоційних образах, враженнях-ескізах, у спонтанній палітрі думок-бажань, інтуїтивних пориваннях напівсвідомо-напівпрояснено передчувають, що вони народжені для художнього слова й образного почуття, для захоплення творчістю й літературою.

Для них момент життя стає значно більшим, ніж послідовністю й величиною років, і набуває рис неабиякої енергетики духу.

Вони з юних років вірують у своє художнє покликання, відчувають потребу й необхідність у літературних вправах і справах, рано усвідомлюють своє захоплення художньою діяльністю як провідний лейтмотив і домінанту власного розвитку.

У них можуть з’являтися нові інтереси й сфери вияву, нові соціальні й духовні ролі, проте це теж є вираженням активності письменницького буття й устремління до широкої суспільної творчості.

Ці натури з перших років (і кроків) психологічно зорієнтовані на долання й подолання будь-яких перешкод, на протистояння життєвим і душевним негараздам, скруті. Вони не тільки є готовими до боротьби - їм необхідна боротьба для вираження свого внутрішнього єства. Максималістська самовіддача в усьому - намірах, ідеях, діяльності стає для них чи не єдиним виправданим способом мислення й незамінним критерієм справжності.

Вони талановито працьовиті й наполегливо прагнуть розвою - світоглядного, духовного, художньо-образного. Вони охоче і з задоволенням вчаться, беруть уроки майстерності та стійко йдуть обраним шляхом, поглиблюючи свою художню індивідуальність.

Вони живуть щиро, відверто, складно, на потужній експресивній ноті, з важкими пошуками й незмінними втратами. І життя їхнє проходить напружено й драматично.

Таким воно було і в Дніпрової Чайки.

Людмила Олексіївна Березіна, більш відома як Людмила Василевська і ще більш відома в українському літературному просторі як Дніпрова Чайка, народилася за старим стилем – 20 жовтня, за новим – 1 листопада 1861 року в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз – с.Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області).

Дніпрова Чайка – цікава постать на терені літературної Таврії та України, натура діяльна, енергійна, безпосередня у вираженні своїх почуттів і внутрішніх станів. Її життєва активність характеризувалася непересічністю й різноспрямованістю. Вона бралася за багато справ і чимало намагалася зробити.

Життєшлях Дніпрової Чайки був сповненим радісних емоцій, романтичних надій, жорстоких розчарувань, гірких потрясінь і пройшов у психологічних колізіях та боротьбі за ствердження індивідуального “я”.

Батько Людмили Березіної був освіченим сільським священиком. Він шанував книгу, знання й дбав про духовний розвиток доньки. Обстановка сім’ї сприятливо позначилася на формуванні культурних потреб дівчини.

У ній рано розвинулися літературні інтереси й нахил до самостійної творчості. В автобіографічних матеріалах письменниця згадувала, що до семи років “уже прочитала багато книжок батькових і почала складати деякі вірші, наслідуючи чогось індостанських поетів” ( 4 , 37 ). У літературі її приваблювали класики античності, Шіллер, Байрон, Пушкін, Лермонтов, Шевченко.

Дитячі роки Людмили Березіної пройшли на українському півдні – на Херсонщині та в Одесі. Спочатку вона навчалася у херсонській жіночій гімназії, але через важку хворобу змушена була її залишити. Незабаром навчання було продовжено в Одесі у спеціальній школі Михайлівського жіночого монастиря. Завершила ж вона курс навчання 1879 року в Одеській приватній жіночій гімназії.

По закінченні гімназії Людмила Березіна розпочала активну педагогічну діяльність. Перед цим їй довелося витримати родинний конфлікт. Батьки мріяли про те, щоб дати доньці ґрунтовну освіту. Проте в їхні наміри не входило, щоб вона працювала вчителькою: ця праця вважалася важкою і виснажливою. Вони висловлювалися однозначно проти цього.

Людмила Березіна настояла на своєму й приступила до вчительської справи, працюючи спочатку домашньою вчителькою в заможній сім’ї. Невдовзі вона влаштувалася працювати у сільській школі, а з 1884 року викладала в Одеській приватній гімназії.

Майбутня письменниця вчителювала на Херсонщині, Одещині та в Бессарабії. Вона палко поділяла ідею про необхідність нести культуру й знання в народ. Місія просвіти широких народних верств на значний час палко оволоділа нею. Вчителювання у її розумінні узгоджувалося з духовним піднесенням людей, і вона покладала чимало надій, соціокультурних сподівань на важливість учительської праці. Педагог для неї асоціювався з променем світла, ковтком повітря у темному й важкому народному житті, а вчительська справа – з найкоротшим шляхом до культурного визволення народу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Художній розвиток Дніпрової Чайки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок