Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Проблема культурного шоку і мистецької гри у ЄвропейськІй художній культурі XX століття (на матеріалі творчості Редьярда Кіплінга)

Проблема культурного шоку і мистецької гри у ЄвропейськІй художній культурі XX століття (на матеріалі творчості Редьярда Кіплінга)

Назва:
Проблема культурного шоку і мистецької гри у ЄвропейськІй художній культурі XX століття (на матеріалі творчості Редьярда Кіплінга)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,72 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Одним з найчастіше цитованих письменників у постмодерністському мистецтві Західної Європи і, особливо. Північної Америки, залишається Джозеф Редьярд Кіплінг – славетний співець Британської імперії, що одним з перших побачив початок її кінця, лауреат Нобелівської премії 1907 року. У Радянському Союзі одні з кращих перекладів кіплінговської поезії належать учениці Миколи Гумільова з "Цеху поетів" – Аді Оношкович-Яцині. З одного боку – маємо явище "радянського кіплінгіанства" (М.Тихонов) у дусі соцромантизму, з іншого – поетичні переклади Кіплінга, які стали частиною "фольклору радянської інтелігенції". Але разом з тим цитація Кіплінгового роману "Кім" у фільмі Знтоні Мінгелли "Англійський пацієнт" відкриває для нас "нерадянське" сприйняття його текстів: Кіплінг – це своєрідний знак для теми "іншого" в сучасному мистецтві, він доречний там, де ще немає визначеності, де зрушені ідеологічні та етнічні стереотипи і "все ще тільки вкладається", там, де жива мистецька гра переважає над формальною традицією.

Розглянемо гру як культурний феномен більш детально. В історико-культурних дослідженнях елемент гри пов'язують з розвитком мистецької свідомості в культурі. Цій темі присвячено багато сторінок в різних дослідницьких працях, наприклад, в книжках Л.О.Сафронової про слов'янське бароко та романтизм. Витоки і розгалуження уявлень про світ і місце людини в ньому привернули увагу Ю.М.Лотмана, а процес формування власного мистецького географічного середовища досліджує В.Н.Топоров. Нас буде цікавити дещо інший підхід, а саме – розвідки з естетики неоромантизму, які, здається, краще будувати, виходячи з суто естетичних та філософських розробок. Такою є, наприклад, праця Йохана Хейзінги "Homo Ludens", де автор викладає концепцію послідовного зростання гри як феномену в життєвих ситуаціях та переходу її до сфери естетичного.

В грі виявляється не дух, але вже й не інстинкт. Голандський філософ відстоює "імматеріальний момент у самій сутності гри". В ній закладено певний зміст, і "підіграє", бере участь дещо таке, що переважає безпосереднє прагнення до підтримки життя" [1].

"Існування гри всяк час підтверджує, причому у самому вищому сенсі, супралогічний характер нашого положення у Всесвіті... Ми граємо, і ми знаємо, що граємо, значить, ми більш ніж просто розумні істоти, бо гра є заняття позарозумне "[2].

Корні гри філософ вбачає поза розумом, але це не означає, що гра є пусте марнування часу, а гравець – блазень. Гра – це особлива форма діяльності, і як будь-яка діяльність має свої прикмети. Головна з них: "вона вільна, вона є воля".

З нею пов'язана й друга: "Гра не є повсякденне життя й життя як таке. Вона скоріше вихід з рамок цього життя у тимчасову сферу діяльності" [3].

В своїх вищих проявах гра щось означає, щось знаменує, "знаходить собі місце в сфері свята і культу, в сфері священного" [4].

Стосовно різноманітних форм гри Хейзінга докладно зупиняється на описі ігрового характеру війни. Остання може виступати як боротьба з обов'язковими правилами:

"Про війну як функцію культури можна говорити, коли вона йде в межах певного кола, члени котрого визнають один одного рівними або, у всякому випадку, рівноправними. Якщо війна йде проти угруповань, члени котрих, в сутності, не визнаються людьми – у всякому випадку за ними не визнають людських прав... – то в межах культури вона залишиться тільки в тому випадку, коли одне з угруповань, прагнучи зберегти власну честь, саме зв'яже себе певними обмеженнями" [5].

Якщо пригадати, що Кіплінг став знаменитим завдяки "Казарменим баладам" з їх військовою тематикою й розмовним стилем, то можна зробити цікаве припущення: своєрідна естетика і художність збірки з'явились завдяки тому, що колоніальні "туземці" і солдати представлені рівними супротивниками, їх війна має атональній характер і ця "гра" співпадає з грою естетичною, тобто творчістю. "Казармені балади" не вийшли за межі культури, незважаючи на "грубість" мови і теми, яка залишилась у межах культури, як і уявлення автора про війну.

Крім того для Кіплінга, як і для Уайльда актуальною залишалася проблема "іншості". Розбіжність між авторами, однак, полягає в тому, що автор "Доріана Грея" страждав від своїх абсолютно персональних проблем, а Кіплінг, можливо, почував себе часткою цілої верстви англійського суспільства, цілого покоління, яке виросло на перехресті двох цивілізацій – європейської та індійської.

Як вважає У.Дж.Лохман, "ключ до Кіплінга може бути знайдений у динаміці культурного шоку" [6]. Культурний шок був досліджений антропологами та психологами, які пояснювали, чому особистість, перенесена з "рідного" культурного оточення в інше, переживає дискомфорт, комплексує і потребує додаткової самоідентифікації. Це відчуття близьке до симптому втраченої домівки, який переживають біженці, іммігранти, військовики.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Проблема культурного шоку і мистецької гри у ЄвропейськІй художній культурі XX століття (на матеріалі творчості Редьярда Кіплінга)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок