Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Празька поетична школа: система метафор у відтворенні концептів душевних переживань

Празька поетична школа: система метафор у відтворенні концептів душевних переживань

Назва:
Празька поетична школа: система метафор у відтворенні концептів душевних переживань
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
29,50 KB
Завантажень:
113
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Метою статті є розгляд структурних особливостей метафор, що втілюють концепти психологічних процесів, у творчості поетів Празької школи.

Вивчаючи способи організації інвентаря мови, що обслуговує світ психіки, В.Телія бере за основу особливий тип мислення – мислення “лінгвокреативне”, “мислення, спрямоване на “породження” нових мовних сутностей шляхом трансформації (насамперед смислової) вже наявних у мові одиниць”, це мислення “в свої основі оперує асоціаціями, які виникають на базі понять, уже закріплених у цій формі у формі значень” [11, 67].

Саме через подібну трансформацію перейшло в мові слово вогонь – за ним закріпилися такі значення, як “душевне піднесення, натхнення”, “пристрасть, запал” [9, т.1]. Навколо цього слова у за-гальному мовленні формується ціла група метафор, які через часте використання у стилях художньої літератури зазнають генералізації та стирання об-разності. Тому І.Гажева, характеризуючи завдання аналізу художньо-літературного мовлення, слушно наголошує на необхідності зіставлення метафорики конкретного автора “як із системою узуальних метафор, так і з системою метафор загальнопоетичних” [3, 112].

Стерті, звичні словесні образи у творах представників Празької поетичної школи актуалізуються, оновлюються в складних метафоричних контекстах, переживаючи в авторських ідіостилях смислоперетворюючі процеси. Таке явище характеризує, зокрема, інтенсіональне поле з центром вогонь (полум’я) та корелюючим із ним дієсловом горіти. Серед метафоричних сполук із цими словами виділяються такі типи:

1) іменні генітивні метафори, в яких образ вогню передає інтенсивність прояву почуттів або їхній зовнішній вияв;

2) предикативні метафори, в яких зображена емоція набуває ознак субстанції, здатної використовувати вогонь як засіб;

3) предикативні метафори, в яких назва όргану, що в ньому, за наївними уявленнями людини про свій внутрішній світ, локалізуються пристрасть, думка (на думку Ю.Апресяна, це, відповідно, – серце, душа, розум, голова [1]), метонімічно перебирає на себе їхню високу, здатну підносити чи знищувати силу.

У творчості Є.Маланюка переважають метафори, які втілюють негативні почуття. Позитивні ж емоції у нього, якщо й знаходять свій вияв в образних словосполуках, то набувають прикмет загрозливої сили, наприклад, у такому оксимороні:

І ось над суєтою днів

Де марно колоточ ловитви,

Горить любові ярий гнів

І хрест меча, і меч молитви [6, 329]

Смислове навантаження подібного зіткнення оцінних елементів у назвах протилежних почуттів М.Моклиця пояснює парадоксальністю зв’язків суперечливих властивостей явища: “Негативність кожного стану, за яким ховається позитивна емоція, робить почуття, по-перше, суперечливим, по-друге, надзвичайно посилює його масштаб” [7, 143].

І навпаки, негативні емоції отримують іноді у поезіях Є.Маланюка позитивну конотацію. Так, зникнення ненависті викликає у поета жаль:

Вже й ненависть згаса, а я не вспів

Її вогнем твій смуток запалити [6,176]

Метафора вогонь ненависті спирається в цьому контексті на сполучуваність центрального слова у його прямому значенні із дієсловом запалити.

Нерідко реалізація метафори у поета супроводжується декількома різнонаправленими семантичними перетвореннями, що спричиняє граничне ускладнення тропа. Так, у рядках :

Я скарб кривавої любові

На чорну сажу пропалив… [6, 366]

наявність конкретної лексики обумовлене і словом скарб, центральним у метафорі, але й її модифікатором, що позначає почуття. Разом з тим епітет, який характеризує любов, є не лише засобом розширення генітивної метафори, але й чинником утворення оксиморону, оскільки вступає із цим актантом у контекстуальні антонімічні відношення. До того ж прикметник кривавий ужито одночасно і у відносному, і в якісному значенні. Перше викликає у свідомості реципієнта зловісну асоціацію із кровопролиттям, муками, друге підтримується через контекстуальне протиставлення кольорів – червоного (кольору крові) і чорного (кольору смерті). Утворена внаслідок поєднання різко контрастних за своїм експресивним навантаженням лексем нова смислова якість оксиморону включається у новий виток протиставлень із значенням сполуки чорна сажа. У розгорнутій метафорі антонімія співвіднесених словосполук ґрунтується на таких асоціативних комплексах: скарб кривавої любові – духовне багатство, яке, проте, завдає їхньому носієві мук і страждань, чорна сажа – спустошення. Ця смислова поляризація метафоричної та узуальної моделей тягне за собою оцінну: перша отримує знак “добре”, друга – “погано”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Празька поетична школа: система метафор у відтворенні концептів душевних переживань

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок