Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> ДІТИ – СЕ НАШ ДОРОГИЙ СКАРБ, СЕ НАША НАДІЯ, СЕ – МОЛОДА УКРАЇНА

ДІТИ – СЕ НАШ ДОРОГИЙ СКАРБ, СЕ НАША НАДІЯ, СЕ – МОЛОДА УКРАЇНА

Назва:
ДІТИ – СЕ НАШ ДОРОГИЙ СКАРБ, СЕ НАША НАДІЯ, СЕ – МОЛОДА УКРАЇНА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,66 KB
Завантажень:
24
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Ці слова належать людині, яка все життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я відродження української нації. Звати цю людину Ольга Петрівна Драгоманова (по чоловікові Косач). Псевдонім, який вона собі обрала і під яким найчастіше друкувалася, - Олена Пчілка.

Поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист і етнограф, публіцист, видавець, активна громадська діячка – це все вона, Олена Пчілка. А ще – вродлива жінка, ніжна й мудра матір, яка виховала геніальну Лесю Українку, виплекала її талант.

Народилася Ольга Петрівна Драгоманова 29 липня 1849 року на Полтавщині, у місті Гадячі.

Ось як розповідала Ольга Петрівна про місця, де проминуло її дитинство:

“Була та гадяцька садиба на високій, крутій горі і спускалася до річки Псла. Під самим Гадячем впадає у Псьол річка Грунь і разом з водами Псла оточує великий острів з кучерявими вербами, а поза островом розстеляється зелена долина, поки не замика її на обрію великий вічнозелений бір сосновий... Дивлячись з нашого вікна на все те поєднання гір, води і зеленощів, я завжди думала, що се чи не найкращий на всю Полтавщину краєвид, - а вона ж має так багато чудових куточків”.

Олена Пчілка походила з славетного роду Драгоманових, відомго ще за часів гетьманщини. Предки її перебували на дипломатичній службі у Богдана Хмельницького, дядько – декабрист Яків Драгоманов – помер на засланні у Сибіру, батько Ольги Петрівни мав юридичну освіту, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав народну творчість. У своїй юридичній практиці “держав руку “дрібноти”, усяких людей козацького роду”. Дітей у сім’ї Драгоманових привчали шанувати природу, любити мистецтво. З гордістю за своїх батьків Олена Пчілка говорила, що в той темний, жорстокий час, коли повновладно панувало деспотичне право, в їхній сім’ї ні з кого не знущались, нікого не карали, і діти виростали, не бачивши ніяких диких сцен розправи сильного з підвладним, а наставляло на добрий розум їх лише спокійне і лагідне слово.

Дітей гляділа й виховувала мама. “Українська течія – се було наше природне оточення... Щодо пісень українських, - згадувала Олена Пчілка, - то не знаю, чи ще в якомусь панському домі співано їх так багато, як у нас”. Мама й сама мала гарний голос, знала безліч пісень і співала їх дітям.

А коли діти підростали до “книжної науки”, тоді вчив їх батько.

З дванадцяти років Ольга Драгоманова навчалась у Київському пансіонаті шляхетних дівчат. Брат Михайло – видатний вчений, літературний і громадський діяч – залучає її до київської “Громади” (культурно-освітньої організації ліберальної української інтелігенції). Тут вона знайомиться з композитором Миколою Лисенком, письменником Михайлом Старицьким, вченими, етнографами і фольклористами Павлом Житецьким, Олександром та Софією Русовими. До “Громади” входив також Петро Косач – тоді студент права Київського університету. З ним познайомилась і в 1868 р. взяла шлюб Ольга Петрівна. Жили Косачі у м.Звягелі, потім у Луцьку та селі Колодязному (Ковельського повіту).

У ці роки Ольга Петрівна веде активну видавничу діяльність.

Разом з Михайлом Старицьким вона підготувала і видала два випуски альманаху “Рада”, з письменницею Наталією Кобринською видала жіночий альманах “Перший вінок”, завдяки їй побачили світ “Співомовки” Степана Руданського.

У 1886 р. виходить перша збірка поезій Олени Пчілки під назвою “Думки-мережанки”, публікуються її оповідання та вірші в українському журналі “Зоря”. Тут вперше починає друкуватися і юна поетеса Леся Українка.

Незадоволене існуючою системою педагогіки та шкільної освіти, насамперед відірваністю її він національного та народного коріння, подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей – а їх було шестеро – самотужки.

Ольга Петрівна багато зробила для розвитку їхніх здібностей, дала їм різнобічні знання: вчила музиці, малюванню, мовам, історії, заохочувала до літератури.

З вдячністю і гордістю називала Леся Україна свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.

У кінці 90-х років родина Косачів переїжджає на постійне мешкання до Києва. Ольга Петрівна завідує літературним відділом “Київського літературно-артистичного товариства”, стає редактором і видавцем журналу “Рідний край”, виступає з доповідями про українських, російських та польських письменників, пише нариси та спогади про видатних діячів української культури: Т.Шевченка, Є.Гребінку, М.Лисенка, М.Старицького, М.Драгоманова, Б.Грінченка, П.Житецького та ін.

Ольга Петрівна Драгоманова була активною громадською діячкою, для багатьох взірцем мужності, сили волі, незламності духу. Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою. Неодноразово зверталася до царського уряду з вимогою скасувати заборону друку й викладання у школі українською мовою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ДІТИ – СЕ НАШ ДОРОГИЙ СКАРБ, СЕ НАША НАДІЯ, СЕ – МОЛОДА УКРАЇНА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок