Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Лада Федоровська – поетеса сучасності й вічності

Лада Федоровська – поетеса сучасності й вічності

Назва:
Лада Федоровська – поетеса сучасності й вічності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,40 KB
Завантажень:
31
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Ми живемо в добу Logos. Слова, неначе одвічний імператор історії, панують усюди: в телевізійному ефірі, протистоянні політиків, побутових негараздах і гараздах людей. Вони супроводжують нас, наші радощі й помилки з раннього ранку, коли ми рефлекторно вмикаємо радіо, щоб почути найгарячіші новини й поринути в галасливий ритм інформдня, до пізнього вечора, коли робимо заключні телефонні дзвінки, довантажуючи мозок ще й на ніч і плануючи врешті завтрашній день таким, щоб він принципово не відрізнявся, наприклад, від позавчорашнього або від того, що буде через тиждень.

Слова керують нами так всевладно, що ми віддаємо їм перевагу перед самим життям. Вони стають для нас значно вагомішою реальністю, аніж туман на розбитих дорогах, або турботи рідної людини, або колір неба в останні хвилини заходу сонця. Ми вже звикли молитися на імпульсивний словесний хаос, який самі ж талановито й породжуємо, і не помічати, як наші думки чим далі, тим більш стають недопережитими, недодуманими, недомовленими, а наші вислови - випадковими, невмотивованими, метеликовими. Обожнюючи нескінченні полілоги та участь у них як панацею від навали оточуючих проблем, ми лише ускладнюємо своє становище й віддаляємося від розв’язання найжиттєвіших питань. Промовляючи лавини поточних слів, ми відчуваємо потребу в … Слові – вивіреному, викінченому, виразному.

Реставрація ваги мовлення – усного й писемного, буденного й художнього – потребує звернення до мовних форм, що сприятимуть піднесенню вартості слова, що рано чи пізно позначиться на поліпшенні якості духовного буття. І митці шукають – кожен у межах своєї творчої ідентичності – ці форми.

Одну з них зустрічаємо у поетичній збірці Лади Федоровської “Мое поднебесье”, що вийшла друком у Херсоні наприкінці 1998 року.

“Мое поднебесье” – ліричний монолог у шістдесяти настроєвих, сюжетних й інтелектуальних поезіях. Переважна більшість з них – об’ємні, з неквапливою ґрунтовністю розгорнуті монорозповіді, що утворюють ефект динамічного духовно-образного полотна.

Лірична героїня “Поднебесья” – натура з багатим досвідом розуміння людини, людського й перипетій життєвої долі. Вона перебуває у мандрах-пошуках Справжнього й намагається в усіх виявах, вимірах, станах життя насамперед віднайти гармонію – в довколишньому соціумі, постатях близьких і далеких людей, універсалізмі знайомої та незнайомої природи. А найголовніше – лірична героїня прагне відчути, вслухатися, вдивитися в себе – чи є у ній самій знаки гармонійності?..

Головна героїня Лади Федоровської – характер чутливий, зі значним експресивним потенціалом. На перебіг зовнішніх подій вона миттєво відгукується різноманітною палітрою тональності душі. Її ніжна, пристрасна й вільна свідомість сповнена мандрівного пафосу.

Героїня мандрує у часі й просторі, побутовими реаліями й онтологічними узагальненнями. Її зустрічі – з ліричним минулим і не завжди ліричним теперішнім – складають динамічну композицію збірки, композицію, в якій загостреність інтелектуального пошуку, психологічне нюансування ретардацій, напруженість філософських відступів сприяє розумінню етичної моделі світу поетки.

Перед тим, як вирушити у мандри на пошуки істинного, лірична героїня пропонує власну версію, де ж знаходиться повнокровна, жива гармонія з собою, з оточенням, з минулим і майбутнім, - і стверджує: у піднебессі душі.

Открою вам тайну – зачем

(Коль сможете - сами проверьте):

Там спрятано в тонком луче

Согласье меж небом и твердью.

Там ум не блуждает во мгле,

А грезы любые - не небыль.

Там чище, чем здесь, на земле,

И всё же теплее, чем в небе.

(“Моё поднебесье”)

Яким же світ зустрічає гармонієспрямовану душу героїні-мандрівниці? Чим відповідає на її істиннолюбні запити й запитання? Що дарує вільній, щирій, розімкненій душі ліричного персонажа?

Перша ж зустріч мандрівної душі відбувається з ... вічністю. І це символічно. Душа завжди прагне найбільш бажаного, адекватного, й знаходить те, чого прагне. Мета душі – критерії її суті. Й можливо, саме тому душі-мандрівниці ліричної героїні одразу ж випадає побачення з прикметами вічної краси, класичної майстерності, вишуканого мистецтва. Серед гіркого й холодного повсякдення їй впадає в око проникливий, як смисл найвищого, найнедосяжнішого, смарагдовий промінь. На думку героїні, той самий, що багато років потому зігрів у далекому французькому небі – Буніна, а тепер – з’явився перед нею, випромінюючи рядки життя й ніжність, наповнюючи джерельністю віри й бунінської прози (поезія “Зеленый луч”).

На спраглі поклики мандрівної душі відповідає природа – своїм незмінним спокоєм, несуєтною вправністю, невидимим розумом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Лада Федоровська – поетеса сучасності й вічності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок