Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Романіст Іван Григурко

Романіст Іван Григурко

Назва:
Романіст Іван Григурко
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,20 KB
Завантажень:
42
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
У кожного письменника є своя заповітна земля. Велика, неосяжна й неповторна. На її просторах, серед її людей митець знаходить основні теми, конфлікти й образи для своєї творчості.

Була своя земля і в талановитого українського письменника Івана Григурка. Це – Таврія.

Дитинство І.Григурка пройшло в одеських степах. Після дитячого будинку – служба в армії, навчання в Одеському університеті. На студентські роки припав пошук своєї дороги у літературі. А глибше пізнати життя й самобутньо його висловити, знайти свій неповторний почерк Іванові Григуркові допомогла саме Херсонщина – “серцевина Таврії”, як величав нашу землю письменник.

Будучи спершу кореспондентом “Ленінського прапору”, а згодом і “Наддніпрянської правди”, на початку 70-х років ХХ століття він знайомиться з трудівниками степів, вивчає життя, побут, вникає у їхні турботи, запам’ятовує обличчя, характери, мову.

Іван Григурко прожив стрімке й напружене життя. Довжиною в сорок років. Дванадцять з них були віддані письменницькій праці.

Основна його літературна форма – середня й велика проза. Григурко – повістяр і романіст. Ним написано повісті “Роса”, “Гавертій”, “Путина” і романи “Канал”, “Далекі села”, “Ватерлінія”, “Червона риба”.

І.Григурко був письменником, який працює до останніх днів. Основну роботу над романом “Червона риба” безнадійно хворий прозаїк завершував у лікарні, за кілька днів до смерті. Цьому твору випало стати останнім у його творчій біографії. Роман вийшов у Києві через два роки по смерті, у 1984 році.

Роман “Червона риба” написано на матеріалі побутового, соціального й духовного життя півдня України і розповідає про працю рибалок, охорону заповідної фауни, напружені будні журналістів. Провідна дія відбувається на риболовецькому етапі, в селі Комишани і в таврійському заповідникові, розташованому на Слов’янській косі (у якій неважко розгледіти Кінбурнську косу).

В романі кілька сюжетних ліній.

Головна з них побудована на розвитку образу Роберта Журибіди. Це допитливий і мислячий юнак, котрий тільки-но успішно закінчив десятирічку й шукає себе, свою дорогу в житті. Підкреслюючи у своєму героєві максималістські риси, письменник повідомляє, що Роберт критично оцінює життєву позицію, діяльність своїх батьків і вважає їх людьми самовдоволеними, інфантильними, які дбають лише про матеріальний статок і власний душевний комфорт. На знак незгоди з їхньою життєвою позицією молодий герой залишає рідний дім. Він мріє вступити до інституту. Проте волею долі Роберт опиняється біля Чорного моря, на Слов’янській косі, де стає рибалкою.

Письменник змальовує, з якою наполегливістю, а нерідко й фанатичною мужністю Роберт Журибіда оволодіває несподіваним для нього ремеслом.

За характером Роберт є добрим, чуйним, він тонко розуміє природу.

Особливе місце у творі посідають взаємини головного героя і Таї, гімнастки з Києва. Роберт спершу підсвідомо, а потім усе виразніше розуміє, що з дівчиною, в яку він закоханий, у них різні моральні цінності, що духовно близькими, рідними стати вони ніколи не зможуть.

Створюючи картини життя свого героя в риболовецькій бригаді, І.Григурко проводить думку, що гартування трудових навичок саме по собі ще не гарантує формування у людини цілісного морального світу. Роберту не вистачає вміння розбиратися у людях. Під впливом бригадира Нестеровича він починає торгувати рибою, продавати її “наліво”. Життя зблизька виявляється зовсім не таким, яким воно малювалося у романтичних юнацьких мріях та прожектах.

Журибіда доходить висновку, що “кришталево чесних”, “з повною совістю” людей навколо нього немає, що, можливо, їх навіть не існує взагалі, що реальне життя – це шлях етичних компромісів, а то й відвертих моральних поступок.

Кінець домінантної сюжетної дії є драматичним, хоча й не позбавленим закономірності. Спійманий під час протизаконного вчинку, Роберт потрапляє до виправно-трудової колонії. У дуже гіркий для свого героя час розлучається з ним письменник. Все ж, як це часто буває у творах вітчизняної літератури, художник дає надію сподіватися, що Роберт Журибіда знайде в собі сили повернутися у “велике море вільного життя”.

Традиційним для української літератури є образ Данила Передрія. З ним пов’язані друга сюжетна лінія роману й авторська уява про моральний ідеал.

Передрій – єгер і охороняє тваринницький світ заповідника. Він корінний таврієць, людина суворого життєвого досвіду. Незважаючи на свій літній вік, єгер по-юнацьки відданий роботі. Він виконує свою справу з самовіддачею, подвижницьки. Саме тому, будучи беззбройним, старий єгер женеться за затятим браконьєром.

Третя сюжетна лінія “проходить” через долю молодого журналіста Іллі Стана. Енергійним і захопленим газетярем керує прагнення розкрити у своїх репортажах, статтях характер і дух життєвої творчості мешканців Таврії. У складних ситуаціях він завжди займає чітко визначену позицію, відкидає компроміси.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Романіст Іван Григурко

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок