Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич

Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич

Назва:
Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,30 KB
Завантажень:
59
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Місце народження будь-якої історико-культурної постаті (державного або громадського діяча, вченого, митця, письменника тощо) виглядає інколи важливою інтерпретаційною проблемою, що становить значення як для неї, так і для її дослідників. Місце народження – це першородний зв’язок зі світом, перший досвід відчуття рідної, “своєї” землі, початкові й початкуючі кроки зростання. Це й перші символи майбутньої долі.

Під цим кутом зору викликає інтерес постать поета, літературознавця, педагога, культуролога, українознавця, дослідника української діаспори Яра Славутича.

У його долі, творчій манері, поетичному, науковому й публіцистичному слові наявні традиції та якості, що беруть свій початок від М.Некрасова, О.Солженіцина, М.Зерова й “неокласиків”, взагалі від синтезу послідовно реалістичної художньої культури й неокласицистичного сприйняття реальності.

В статті “У дзеркалі життя й літератури” (з такою назвою вона вийшла у мельбурнському варіанті, 1982; у київсько-едмонтонському – під назвою “Яр Славутич: Короткий біографічно-літературний портрет”, 1997) Дмитро Чуб чітко й однозначно надає вихідні дані про нього:

“Народився Яр Славутич 11 січня 1918-го року на хуторі Жученки, колишньому козацькому зимівнику, поблизу села Благодатного на північній Херсонщині (кілька кілометрів на захід від села Гурівки). Батько походив із козацької шляхти, мати – проста селянка. Серед предків Славутичевого батька – низка видатних постатей, військовиків, що відзначились у битвах проти татар, і культурних діячів ще з часу гетьманів Б.Хмельницького та І.Мазепи”.

Однак не все так просто з визначенням територіальної “прописаності” цього вченого й поета. Д.Чуб щодо місця його народження використовує означення “північна Херсонщина”, хоча у теперішньому адміністративному розподілі це територія іншої області.

Сам Яр Славутич детальніше і більш проблемно фіксує свою територіальну приналежність. У “Слові до моїх долинських земляків” (1991) він вважає за необхідне прокоментувати такий історико-географічний момент: “…Хочу уточнити, що я народився в межах колишньої Херсонської губернії. Тепер те місце, де процвітав хутір Жученки, належить до Новошевченківської сільради Долинського району Кіровоградської області, – і робить цікавий висновок, що має безпосереднє відношення до проблематики й принципу відбору матеріалів у цій “протаврійській” книжці. – Тому я і херсонець, і долинець – за вужчим визначенням, а історично – запорожець”. Важли- вою виглядає та обставина, що відомому письменникові й науковцеві небайдужа його територіальна причетність, що вона є для нього знаковою величиною. Симптоматично, що сам Яр Славутич зараховує себе до постатей Таврійської землі (у широкому плані) й пишається своїм народженням на історичній Херсонщині, що мені неодноразово доведилося спостерігати під час його регулярних відвідин Херсона у 90-ті роки. Це дає підстави увести його ім’я, постать до галереї образів цього дослідження.

Яр Славутич (Григорій Жученко) – багатогранна особистість. До характеристики його постаті докладають чимало означень, епітетів, образних порівнянь. Масштабну (за рахунок патетики й експресивності) оцінку його діяльності й значення дав Юхим Красноштан такими паралелями й узагальненнями: “Відомо, що Тараса Шевченка влучно називають Кобзарем, Івана Франка Каменярем, Олеся Гончара Прапороносцем. Я назвав би Яра Славутича, без вагання, Правдоносцем України. Його ім’я та інших славетних повинне увійти в Пам’ятну Книгу, що увічнює найзаслуженіших українців, його творчість – у золотий фонд українського письменства, а його підручники – в осяги новітньої української педагогіки”.

У цій розвідці аналізу підлягає один з аспектів його діяльності як науковця.

Яр Славутич – доктор філософії та літературний критик, суб’єктивний у найкращому сенсі цього слова.

Літературознавець, як і митець, завжди прагне писати про те, що йому найближче за духом й уподобаннями. Таким чином цілком природно реалізується право дослідника на суб’єктивність, під якою я розумію аргументовану особистісність.

Тільки у не мислячому літературознавстві суб’єктивність є недоліком – аналізу, підходу, оцінки. Те, що у вітчизняній літературознавчій думці традиційно називали “об’єктивністю погляду”, найчастіше зводилося до тиражування стереотипів, прописних істин, навколонаукових банальностей.

Це дає підстави вважати, що декларована “об’єктивність позиції” нерідко демонструє не тільки відсутність мислення, але й натяку на нього. Вона нагадує подорож автострадою, де все передбачено, розписано, регламентовано, нагадує шлях, на якому все зрозуміло й не може бути відкриттів.

На тлі з цим суб’єктивність (у науці, мистецтві, літературі) я оцінюю як важливий чинник пошуку істини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок