Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Святе письмо у творчості Тараса Шевченка

Святе письмо у творчості Тараса Шевченка

Назва:
Святе письмо у творчості Тараса Шевченка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
31,85 KB
Завантажень:
477
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Мета роботи: познайомити учнів із впливом Біблії на формування світогляду Т. Шевченка, розкрити роль поета як національного пророка серед поневоленого фізиично і духовно українського народу. Показати усвідомлення поетом історичної значимості просвітницької місії для українського народу і втілення мрій просвітителя-гуманіста у “Букварі”.

План

1. Тарас Шевченко – національний пророк.

2. Поема “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє”.

3. Тарас Шевченко. “Псалом Давидові”.

4. Тарас Шевченко “Неофіти”.

5. Тарас Шевченко. “Ісайа. Глава 35”.

6. Тарас Шевченко. Поема “Єретик”.

I. Вступ. Тарас Шевченко – національний пророк.

Знедоленому безправному українському народові потрібен був великий муж, що мав би відвагу говорити один за всіх. Потрібен був речник, новий Боян, патріарх, подвижник, пророк. Таким став Тарас Шевченко. Це поет, даний Богом. Спів Шевченка був “… воістину гуком воскреслої труби архангела”, пише Куліш у “Спогадах про Шевченка” і називає його національним пророком.

Пророка не можна призначити, вибрати. Лише обрана Богом людина здатна мужньо і відверто говорити всім і всюди правду. Проте у світі споконвіку існують і лжепророки, пророки людські, що віщають від себе і керуються силами зла, а значить неправди. Якою ж має бути людина, що її називають і визначають пророком?

“Пророк бачить те, чого інші не добачають.

Пророк передбачає майбутнє

Але передусім пророк розмовляє

з Богом і виголошує його істиним

перд лицем народу”.

Євген Сверстюк. “Блудні сини України”.

Саме таким був Тарас Шевченко. Він бачив те, чого не хотіли та й не могли бачити інші, і сміливо говорив до свого народу, спираючись на авторитет Божого слова.

Біографи свідчать, що Шевченко від молодих літ знав і до смерті возив із собою Святе Письмо, а на вигнанні це було майже єдне його “чтиво”. Тому і називають його поетом-біблійцем. Зустріч Шевченка із Біблією не була принагідною. Він на ній учився грамоти, з дитинства знає на пам’ять фрагменти Святого Письма . Малим хлопцем слухав, як столітній дід Іван читав рдині та сусідам достатні на той час біблійні книги, житія святих, борців та мучеників за віру. Та й сам Тарас, підрісши, читав над покійниками замість учителя-дяка Псалтир.

Згодом у Петербурзі, великий Карл Брюллов велить своєму улюбленцю-учневі брати малярські теми з Біблії, бо там все “просто і зграбно”. Молодий слухач Академії мистецтв, прислухаючись до порад митця-вчителя не тримає у себе на квартирі іншої книжки ніж Біблія, “Анархарзісової подорожі”, та історії Галіса (Б. Лепкий “Про життя і твори Тараса Шеченка”).

Саме тоді, коли Шевченко перебував на вершині свого натхнення і промовляв огенним словом, як посланець з неба, в Києві склався гурт молодих людей, що поклали собі завдання творити визвольні та братолюбні ідеї. Назвавшись Кирило-Мифодіївським братством , члени його свою діяльність планували у ракурсі пророчих слів Ісуса Христа: “І пізнаєте правду, а правда вас вільних грабить!” (Ів. 8:32). На перстнях братчиків був напис: “Пізнайте істину, і істина звільнить вас”. Такі просвітительські ідеї і були особливо близькі співцеві темного, знедоленого віковічним ярмом, народу.

Шевченко – патріот, народолюбець і віруючий християнин, бо саме віра Христова підняла ідею збратання народів, вирівнюючи прірви між вільним чоловіком і безправним рабом, у проповідувала всесвітній мир, свободу і любов. У його голові ідея повалення кріпатства й визволення рідного народу зливалася з проповіддю християнства, він руйнував царство насильства, сатани, деспотизму, щоб збудувати царство Боже, державу волі і правди.

Шевченко міг освоїти виражальні засоби Біблії саме тому, що пройнявся духом біблейних книг. Згадуючи про багатющий арсенал думок і почуттів, почерпнутих поетом із Біблії, літературознавець В. Щурат писав: “Дсь якийсь поетичний образ, десь якусь оригінальну гадку Святого Письма може присвоїти собі перший-ліпший поет. Зробити філософію Святого Письма своєю філософією, се може тільки справжній біблієць яким був Шевченко”.

Лейтмотивом більшості його творів є поєднання любові до Бога і милосердя до ближнього. А це основа християнського вчення. Людину хоче бачити Шевченко передусім як відображення “образу Божого”.

Беликй поет – пророк несе християнський ідеал згарманізованої людини, що живе у згоді з собою. Життєва позиція його полягає у тому, щоб жити за Божим законом і актом свобідної волі обирати, свою дорогу (Є. Сверстюк, “Блудні сини України”). Звідси зрозуміла його боротьба зі сваволею сильних світу і не сприйняття тих, хто втрачає подобу Божу. Дуже характерний для Шевченка штрих: у важкі хвилини перед ним завжди стоїть Бог, рпро це засвідчує і той факт, що слово “Бог” у його творах зустрічається більше, ніж 630 разів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Святе письмо у творчості Тараса Шевченка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок