Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Драматична творчість Лесі Українки

Драматична творчість Лесі Українки

Назва:
Драматична творчість Лесі Українки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,20 KB
Завантажень:
343
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
План

Безсмертна іскра Прометея.

Перші справи в жанрі драматургії.

Драматичні твори:

– “Вавілонський полон”;

– “В катакомбах”;

– “Осіння казка”;

– “Руфін і Трісцілла”;

– “На полі крові”;

– “ У пущі”;

– “Лісова пісня”

Гідна дочка свого народу.

Список використаної літератури.

Світ не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем. В промінні цього вогню світ пізнав творіння української поетеси, пройняті філософськими роздумами про людину очікуваного майбуття, сповненні незборимої сили заперечення зла і ствердження добра, Ця поетеса – Леся Українка.

Вона проводила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було дня неї зброєю в боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.

Перші спроби Лесі Українки в жанрі драматургії сто­суються середини 90-х років. Це написані прозою драма «Блакитна троянда», діалог «Прощання». «Блакитною трояндою» Леся Українка доводила можливість і потребу писати для українського театру драми з життя української інтелігенції.

Першим драматичним твором Лесі Українки, написа­ним віршами, була «Іфігенія в Тавріді», твір про тяжкий і почесний спадок Прометея. Його, як належне, приймає Іфігенія задля рідної країни.

Наступні твори написано на сюжети з часів стародав­ньої Іудеї й Вавілона. Це «Одержима», «Вавілонський полон» і «На руїнах» — пристрасне заперечення покори й бо­лісні роздуми над покликанням співця.

Що робить співець, коли народ у полоні? Що він роби­тиме, коли народ підніметься на рішучу боротьбу, перейде в наступ на поневолювачів? Де тоді місце співця? Ці пи­тання становили одну з постійних проблем творчості Лесі Українки. Вони постали і в «Вавілонському полоні», і в «На руїнах». На вавілонських торжищах співець не пови­нен продавати свій талант, але він має право і повинен говорити про незгаслий вогонь боротьби в своєму наро­ді, говорити про його нездоланність і щохвилинну го­товність до боротьби. Не завжди народ розуміє своїх спів­ців, і покликання поета-співця — терпеливо роз'яснювати народові шляхи, що приведуть його до боротьби й визво­лення. Співець повинен боротися за повне визволення людини з пут всілякого гніту — соціального, економічного, національного, духовного.

Закликом до духовного прозріння, визволення трудя­щої людини з тенет рабства сповнена написана в дні пер­шої російської революції драматична поема «В катаком­бах». Неофіт-раб, шукаючи шляхів до повсталих рабів, ви­зволяючись з пут духовної неволі, мріє побачити картину майбутньої «громади вільної без пастиря, дозорця і без пана». «В катакомбах» належить до найвидатніших анти­релігійних творів у нашій літературі. Залізна логіка й пере­конливість думок Неофіта і його рішення йти до повсталих рабів мали велику революціонізуючу силу. Поема говорила про можливість цілковитої перемоги матеріалістичних по­глядів над християнством, про потребу духовного прозрін­ня трудящих, особливо важливе в умовах початку XX ст., коли боротьба з різними реакційними теоріями за визво­лення думки робітничого класу набула особливої гостроти. Важко було б у всій світовій літературі того часу знайти художній твір на подібну тему, що міг би силою своєї переконливості і ясністю поставленої мети зрівнятися з поемою «В катакомбах».

Не випадково Неофіт, усвідомивши, що він не піде помирати ні за царя, ні за тиранів, ні за богів, ні за по­тойбічне царство, проголошує знаменні слова:

Я честь віддам титану Прометею,

що не творив своїх людей рабами,

що просвітив не словом, а вогнем,

боровся не в покорі, а завзято,

і мучився не три дні, а без ліку,

та не назвав свого тирана батьком,

а деспотом всесвітнім, і прокляв,

віщуючи усім богам погибель.

Я вслід йому піду.

Філософська поема «В катакомбах» спрямована на . пропаганду революційних поглядів. Значною мірою цим керувалася Леся Українка й тоді, коли писала свою «Осінню казку» — остаточно не викінчену фантастичну драму, в якій відбилися перші події революції 1905 року і роздуми поетеси над ходом повстання. В листі до А. Кримського Леся Українка в листопаді 1905 року пи­сала про той настрій, який опанував її в дні революції: «...в поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією настрою моєї музи з громадським настроєм (се далеко не завжди бувало!). Мені якось не приходиться навіть на­казувати сій свавільній богині про її «громадські обов'яз­ки», так обмарив її суворий багрянець червоних корогов і гомін бурливої юрби».

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Драматична творчість Лесі Українки

Схожі роботи:


BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок