Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Метричне (античне) віршування

Метричне (античне) віршування

Назва:
Метричне (античне) віршування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,12 KB
Завантажень:
347
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат

на тему:

Метричне (античне) віршування

 

Метричне (античне) віршування (лат. antiwuus —стародавній) —різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи:

короткий склад дорівнював одній морі (»), довгий — двом (—); обидві формували стопу.

Основні стопи античного віршування такі:

Двоскладові (на 3 мори):

— ямб (E—);

— хорей, або трохей (—E);

— трибрахій (EEE).

Трискладові (на 4 мори):

— дактиль (—EE);

— анапест (EE—);

— спондей (— —).

П’ятискладові:

— бакхій (E— —) та

— антибакхій (— —E);

— кретик (—E—);

— амфімакр (— —E);

та 4 пеони (—EEE, E—EE, EE—E, EEE—).

Шестискладові:

— молос (—— —);

— хоріямб (—EE—);

— антиспаст (E— —E;

— 2 іоники (EE— —, — —EE), висхідний та низхідний.

Семиморні:

— 4 епітрити (E— — —, —E— —, — —E—, — — —E).

Короткі триморні, подеколи чотириморні стопи об’єднувалися в пари — диподії, де одна з них має посилений ритмічний наголос, адже в кожній стопі розрізняються сильна частина, названа арсисом (власне довгий склад), та слабка, або тесис (короткий склад), які в перекладах нині передаються у вигляді наголошених та ненаголошених складів.

Античний вірш складався з однакових стоп, отримуючи відповідну назву, як от дактилічний гекзаметр, ямбічний триметр (чотири диподії), трохеїчний тетраметр (чотири диподії). Рівноскладові стопи при цьому можуть взаємозамінюватися, як, наприклад, у ямбічному триметрі ямб (E—) на спондей (— —), збагачуючи таким чином ритмометричні особливості навіть у межах стопи.

Особливої винахідливості античні поети досягли у ліриці, вживаючи складні віршові конструкції з перемінним тактом — стопою, тобто логаеди: періодичність виявляється тут не в межах віршового рядка, а строфи, власне неримованих чотиривіршів (спарених двовіршів) з чітко визначеною періодичністю. найпопулярнішими були Алкеєва строфа, Сапфічна строфа та ін.

Пізніше у новоєвропейській поезії втратилося відчуття довгих та коротких складів, котрі визначили специфіку античного віршування, але термінологія, набувши нового змістового наповнення, збереглася, підпорядкована вже новим версифікаційним принципам.

 

Силабічне віршування

 

Силабічне віршування (грецьк. sylabe — склад) — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто — 13,рідше — 11) при невпорядкованому вільному орзташуванні наголошених та ненаголошених. Силабіче віршування характеризується також парним римуванням, переважно паракситонним, метричною константою, тобто, коли наголос припадає на клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить віршовий рядок на 2 рівновеликі частини:

Неначебто спuси, // колосся по пUлю,

Люди колосся // стинають без бодю

(Лазар Баранович, переклад

з польськ. Ольги Крекотень).

 

Силабічне віршування притаманне поезії, що базується на мові з постійним наголосом у словах на останньому (французька) чи передостанньому (польська) складі. В їх межах він не має смислорозрізнювального значення, його переміщення відбувається у межах одного і того ж розміру. Це спостерігається у французьких, польських, турецьких, сербських, вірменських та н. версифікаціях. Під впливом такого віршування у Польщі та латиномовних поетик силабічне віршування поширилось і в Україні XVI—XVIII cт., знайшовши тут зустрічні течії фольклорного походження — коломийки.

 

Розміри силабічної системи

Щодо розмірів силабічної системи, то їх значно енше, ніж у квантитативній чи силабо-тонічній. Так, силабо-тонічний розмір вірша, себто суму умов, за яких два вірші вважаються рівними визначають 3 фактори:

1) характер самого метра (хорей, ямб, дактиль і т. д.);

2) кількіст стоп того метра — в даному вірші;

3) місце цезури(або цезур — якщо їх дві).

Розмір силабічного вірша визначають лише 2 фактори:

1) кількість складів до константи;

2) розташування цезур.

1. Одно- та двоскладові силабічні вірші зрідка зустрічаються в гетерометричних (складених) строфах у поезії тих народів, де силабічна система досягла високого розвитку.

Односкладовим віршем закінчується строфа в «Ірисах» Юліана Тувіма:

Квіти дістав я. Таємний знак

Не знать, від кого.

І вже на серці — тремтливий ляк:

Іриси темні — таємний знак,

Що принесе він, пощо, для чого?

Стримать дитинну мою тривогу

Як?

(Перекла розміром оригіналу Ігор Качуровський).

 

2. Трискладовий рідко зустрічається самостійно, має тенденцію до хореїзації, бо коли наголоси падають на 2-й і 3-й склади, виникає неприємний для слуху звук. за браком українського прикладу див. в оригіналі фрагмент з «Пісні пірата» Хосе де Емронседи (там само6 с. 71).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Метричне (античне) віршування

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок