Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Роман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження 1929)

Роман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження 1929)

Назва:
Роман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження 1929)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,11 KB
Завантажень:
84
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Роман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження 1929)

Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 р. у с. Трач, тепер Косівського району Івано-Франківської області. У 1954 р. у студентському альманасі Львівського університету, де він навчався, опублікував першу новелу „Скиба землі”, яку схвально зустріла критика.

У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського державного університету, працював викладачем мови й літератури. Протягом 1963 – 1990 рр. письменник працював у редакції журналу „Жовтень”. З 1990 р. завідував відділом прози журналу „Дзвін”. Цього ж року був обраний народним депутатом УРСР.

Роман Іваничук є автором збірок новел „Прут несе кригу” (1958), „Не рубайте ясенів”, „Під склепінням храму” (обидві – 1961), „Тополина заметіль” (1965), „Дім на горі” (1969), „Сиві ночі”(1975), трилогії „Край битого шляху”(1964), повістей „Місто”(1977) і „Сьоме небо” (1985). Наприкінці 60-х рр. письменник звернувся до історичної прози, яка швидко принесла йому заслужене визнання: роман „Мальви” (1968), „Черлене вино” (1977), „Манускрипт з вулиці Руської” (1979), „Вода з каменю”(1982), „Четвертий вимір” (1984), „Шрами на скалі” (1987).

За роман „Манускрипт з вулиці Руської” Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка, у 1985 р. за романи „Вода з каменю” та „Четвертий вимір” – Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка. У 90-х рр. письменник збагатив українську літературу новими творами: „Бо війна – війною... „ (1991), „Орда” (1992), „Ренегат” та „Євангеліє від Томи”, написав автобіографічний твір „Благослови, душе моя, Господа... „ (1993), в якому розповів про своє життя.

Як літератор Роман Іваничук виховувався на традиціях новелістики В. Стефаника, яким захоплювався батько письменника, сільський учитель і перший його літературний наставник. Впливало також те, що народився Р. Іваничук недалеко від Стефаникового села, теж на Покутті, що на Коломийщині, і вчився у Коломийській гімназії (цей період, як і саму гімназію, він згодом із любов”ю описав в автобіографічному творі „Благослови, душе моя, Господа...”.

У 1968 р. Роман Іваничук опублікував свій перший історичний роман „Мальви”, який приніс письменникові величезний успіх у читачів і шалену партійну, ідеологічну критику, бо в ньому була вперше поставлена проблема збереження національної самосвідомості, яка пізніше, з подачі Ч. Айтматова в його романі „І понад вік триває день” („Буранний полустанок”), одержала назву манкурства. Правда, в інтерпретації Іваничука ця проблема скоріше мала назву яничарства, недаремно й первісна назва роману була „Яничари”.

Згадаємо, що яничари в султанській Туреччині називали солдат регулярної піхоти, створеної в чотирнадцятому столітті з військополонених, у тому числі з християн, обернених у мусульманство. Історія свідчить, що напади яничар відзначались надзвичайною жорстокістю. Часто після походу яничарського війська від селищ залишались лише груди попелу. Причини такої жорстокості психологи пояснюють тим, що захоплені в дитячому віці й виховані без батьківського тепла, зате в щирій подяці Османській імперії слов”янські хлопчики в кожному поході демонстрували свою відданість сулейману. Вони не могли мати жалості, бо з дитинства їм прищеплювали думку про те, що їхні родові корені – то найбільші вороги, яких неодмінно слід позбутись. Ось, як про це говорить Р. Іваничук устами героя роману – яничара Аліма, коли тому здалося, що чаушлар (наглядач за поведінкою яничарів у бою) спостерігав у битві за його діями: „ ... так, чаушлар не зводить саме з нього погляду. І тільки з нього. А в тому погляді – старе недовір”я, а той погляд мовчки вимовляє найогидніше слово: „Козак, козак, козак!” Алім відчув тепер гостріше, ніж будь-коли, як він ненавидить те плем”я, яке його породило!.. Це слово іноді доводило юнака до сказу, він не раз вихоплював ятаган з піхви, щоб... Та не було під руками того козацького племені, яке хотілося вирубати дощенту”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Роман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження 1929)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок