Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Австрійський класик Франц Ґрільпарцер у типологічних вимірах

Австрійський класик Франц Ґрільпарцер у типологічних вимірах

Назва:
Австрійський класик Франц Ґрільпарцер у типологічних вимірах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
36,68 KB
Завантажень:
474
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 
АВСТРІЙСЬКИЙ КЛАСИК ФРАНЦ ҐРІЛЬПАРЦЕР У ТИПОЛОГІЧНИХ ВИМІРАХ
Кожен митець, незалежно від того, в якому жанрі він працює, все ж залишається дитиною свого часу, свого краю і свого народу. Його творчість завжди є обумовлена його довкіллям, оточенням, суспільною атмосферою. І тим самим творчість віддзеркалює дійсність його доби. Це твердження стосується малярів-графіків, скульпторів та композиторів. Але, мабуть, найбільше -– майстрів слова: поетів, письменників, драматургів. Недарма твердив колись Ґете: “Хто хоче збагнути поета, мусить відвідати країну поета”. “Noten und Abhandlungen. Zu besserem Verstдndnis des West-Цstlichen Divans” Johann Wolfgang von Goethe. Werke. Hamburger Ausgabe in 14 Bдnden, Mьnchen: Deutscher Taschenbuch Verlag, 1998, II, 126. Крім цього Ґете додав – “насправді поета ніхто не збагне, крім того, хто збагнув його час”. Schriften zur Literatur. Von Knebels Ьbersetzung des Lucrez. Johann Wolfgang von Gorthe. Werke. Hamburger Ausgabe in 14 Bдnden, Mьnchen: Deutscher Taschenbuch Verlag, 1998, XII, 306. Але водночас слід пам’ятати іще одну цитату, яка поширює і поглиблює зміст сказаного вище, а саме: “Поет творить свій світ вільно, згідно з власною ідеєю, і тому він може цей світ явити досконало і завершено”. Див. лист Гете до Г.Лудена (H.Luden) від 19.08.1806.
Франц Ґрільпарцер народився (15.1.1791) і помер (21.1.1872) у Відні; його життя та творчість тісно пов’язані із цією давньою столицею Ґабсбургської монархії. Головна частина його творчого доробку вкладається в рамки так званої “бідермаєр-епохи” австрійсьої літератури, яка обумовлена політичною дійсністю часів Меттерніха, розпочалася, як свого роду міщанська реакція на добу ідеалізму, себто на класичну й романтичну літературу попередніх десятиліть. В українській літературі аналогічної доби не було, як це підкреслив Дмитро Чижевський у своєму короткому екскурсі під заголовком “Бідермаєр” та “натуральна школа” на Україні”. Проте, Чижевський подає дуже вдалу оцінку, або опис “бідермаєра”, уривок з якого доречно тут зацитувати: “Головні ідеологічні мотиви романтики в літературному бідермаєрі слабшають та зникають. Замість індивідуалізму та революційного пориву маємо тут повагу до “надіндивідуального порядку” в державі, релігії, звичаях, ухил до традиції; замість живої спраги, яку може задовольнити лише весь світ, – спокійне збирання, колекціонування. Замість різкості, поривчастості, романтики, – м’якість, спокій; замість стремління до крайнього, навіть поза межі нормального та дозволеного, – пошану, покору, смирення, як основні чесноти людини; мова стає спокійнішою, правильнішою, поміркованішою, статичнішою. Крім цих основних рис, дослідники називали й інші – до того такі, що стоять в певному протиріччі одні з одними: ідилічний характер та “розірваність”, песимізм, сум та прагнення спокійної, м’якої краси”. Чижевський Дмитро. Історія Української Літератури. Від початків до доби реалізму. Українська Вільна Академія Наук у США, Нью-Йорк, 1956. – С. .
До цього визначення Чижевського слід додати, що письменники цієї доби (принаймні, багато хто з них) намагалися створити певний синтез давніх ідеалів минулого та нових ідей сучасності, себто – синтез класично-романтичної епохи із добою реалізму. Вони прагнули втримати при житті зблідлі ідеали минулого християнської Європи та пристосувати їх до нової політичної і соціальної дійсності. Але невгасимі та непоборні конфлікти вартостей сильно відобразились на літературній творчості того часу, як і депресивна політична ситуація в Австрії під керівництвом вже згаданого вище Меттерніха. Цей дух часу створив, можна твердити, певний комплекс меншовартості у письменниках епохи “бідермаєр” – вони гостро відчували епігонство невдалого наслідування геніїв минулого, включно із Ґете, якого Ґрільпарцер пізнав особисто у Ваймарі 1823 року, Шіллера та великих поетів-романтиків. Творчість цієї ґенерації велетнів викликала у їхній психіці почуття безсилля, безпорадності та неможливості уповні осягнути естетичних цінностей минулого.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 



Реферат на тему: Австрійський класик Франц Ґрільпарцер у типологічних вимірах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок