Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Астрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях

Астрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях

Назва:
Астрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,85 KB
Завантажень:
282
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат
Астрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях


Усе почалося з того, що в Стокгольмі на вулиці випав сніг. І сама звичайна хатня господарка по імені Астрід Ліндгрен посковзнулась і ушкодила ногу. Лежати в постелі виявилося запекло нудно, і фру Ліндгрен вирішила написати книгу. Не для друку, зрозуміло. Астрід була розсудливою жінкою й розуміла, що навряд чи який-небудь видавець захоче возитися з її твором. Фру Ліндгрен писала свою книгу для дочки й…ще для однієї дитини. Тієї самої дівчинки, якою була вона сама років двадцять із невеликим назад.
У той час Ліндгрен кликали зовсім не Ліндгрен, а Астрід Еріксон. Жила вона разом з батьками в садибі за назвою Ніс. І була чудово, неправдоподібно щаслива. Імовірно, тому, що в садибі Ніс жила любов. Та сама, про яку колись складали пісні трубадури й менестрелі.

Один раз хлопчик на прізвище Еріксон (це був батько Астрід) побачив на ярмарку світловолосу дівчинку із чубчиком. З тих пір Самуель Август із Севедстропа міг думати тільки про Ханне з Хульта. Заради її він, тоді ще напівзлиденний селянин, відмовився від дівчини із приданим у п'ятдесят тисяч крон. А коли Ханна оселилася в Несе, Самуель Август щодня дякував Богу за те, що він дарував йому таку дружину.
Так, здорово було бути дочкою Еріксонів! А ще здорово було взимку разом із братом і сестрами до знемоги валятися в снігу, улітку лежати на нагрітих сонцем каменях, вдихати захід сіна й слухати спів деркача. А потім грати, грати з ранку до самого вечора. «Дивно, як це ми не загралися до смерті», — з посмішкою згадувала потім Ліндгрен.
Але…будь-якому, навіть самому довгому святу коли-небудь приходить кінець. От і Астрід один раз із подивом виявила, що вже виросла. А оскільки батьки цього не помітили, фрекен Еріксон вирішила почати самостійне життя. Вона поступила коректором у газету найближчого містечка Виммербю й перша з дівчат округи обстригла своє довге волосся.

Коли ж Астрід виповнилося вісімнадцять, вона в пошуках роботи відправилася в столицю Швеції — Стокгольм. От там дівчині стало погано по-справжньому. У Стокгольмі в неї не було ні рідних, ні друзів, ні грошей. «Я самотня й бідна. Самотня тому, що так воно і є, а бідна тому, що все моє майно складається з одного датського ері. Я страшуся наступаючої зими», — писала вона братові Гуннару.
Але доля все-таки посміхнулася Астрід. Після довгих пошуків фрекен Еріксон знайшла роботу в Королівському суспільстві автомобілістів. А через кілька місяців вийшла заміж за свого шефа Стуре Ліндгрена.
Так фрекен Еріксон перетворилася в хатню господарку фру Ліндгрен. Ту саму непомітну хатню господарку, що один раз написала для дочки книгу.
Ну, а потім…потім наполеглива дитина вмовила свою маму послати цю повість у видавництво. Чуда, на жаль, не відбулося. Історія про Пеппі Довгапанчоха здалася редактору занадто дивною й знову зайняла своє місце в ящику письмового стола.

Але Астрід це чомусь не збентежило. Свою нову книгу — «Бритт-Марі виливає душу» — вона відважно відправила на один зі шведських літературних конкурсів. І, чесно говорячи, зовсім зненацька для себе одержала там першу премію.
От тут Ліндгрен до кінця зрозуміла, яке це щастя — можливість писати. І що всі негоди й невдачі в її житті — по суті, «дрібниці, житейська справа». Тепер вона щовечора мріяла про те, щоб скоріше почався новий день і настав момент, коли можна буде сісти за письмовий стіл і залишитися наодинці зі своїми героями. Подивитися, куди це відправився Карлсон, захопитися новою витівкою Еміля, разом з дітьми із села Бюллербю в перший раз за літо викупатися в озері. А головне — знову відчути себе білявим дівчиськом з кісками, зав'язаними «бубликами»…
З тих пор Астрід стала писати одну книгу за іншою. Та...… одну за іншою одержувати премії: медаль Нільса Хольгерссона, орден Посмішки, диплом почесного доктора університету в Лінчепінге…А один раз Ліндгрен довідалася, що їй буде вручена сама головна нагорода казкарів — Золота Медаль Ханса Крістіана Андерсена.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Астрід Ліндгрен – життєвий і творчий шлях

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок