Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Народний календар весняного циклу

Народний календар весняного циклу

Назва:
Народний календар весняного циклу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,77 KB
Завантажень:
1172
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ

Народний календар — це дуже старий, тисячолітній документ життя і культури українського народу, його далеких пращурів з передхристиянських часів. Протягом віків Календар утворювався, доповнювався, наверствовувався, а в деякій своїй частині й перейшов у забуття. З прийняттям християнства Н. К. злився з Юліянським календарем, з християнськими святами, але свій глибокий зміст зберіг до нашого часу, і просякнутий цілком раннім світоглядом культу покійників та анімістичним.

Народний календар — це цінний документ первісної культури, на жаль, ми не маємо певних джерел, як саме він ,,виглядав" у ранніх віках нашої праісторії та історії. Як видно, наші прапрадіди мали свій власний календар, знали докладно час зміни порів року; без метереологів наперед знали, яка буде погода, яке літо, яка зима, чи достатньо буде дощу, снігу, чи гаряче буде літо, чи великі будуть зимові завої та морози. Ті досліди та предрікання прапрадідів здебільшого були вдалі, справджувались.

Аналізуючи Народний календар, ми сміливо можемо сказати, що це відображення СОНЯШНОГО сільсько-господарського РІЧНОГО ЦИКЛУ чи кола; друге, в Народньому календарі відведено почесне місце пошані покійників; віддзеркалена віра в сонце, явища природи, в магічні дії слова й рухів. Крім цього, в Народньому календарі чітко подається дохристиянська віра, вірування, доброзичливі застереження, поради, здогади, чаклування, пророкування, угадування, попередження та моральні повчання. У цім народнім документі подана психологія нашого народу, його доброта, розум, мудрість, дотепність та глибока спостережливість явищ природи. В дуже мудрих та дотепних поетичних висловах повчається — і коли сіяти, і коли збирати, і як саме домогтися багатого врожаю; і як зберігти здоров'я, як домогтися достатків у господарстві. Пригадаймо стареньких бабусь, які без надуми визначали фази місяця, початок літа, зими; точно визначали ці неписьменні бабусі — й коли починаються м'ясниці, коли кінчаються, коли починається Великий, Петрівчаний чи Спасівчаний піст, коли Пилипівка; коли Великдень, Зелені свята тощо.

Цілком неписьменні столітні бабусі та дідусі дуже часто правдиво предрікали й урожай тої чи іншої культури, хлібної, а чи городньої, предрікали річну погоду. „Сонце заходить за хмари — буде завтра дощ". Червоні хмари при заході сонця — буде наступний вітряний день; хмарні кола навколо місяця — вітер, а взимку — мороз. „Кішка спить калачем, а чи вилазить на піч — буде зимно; свині носять барліг у хлів — буде зимно; ластівки літають над самою землею — буде дощ. І до останнього часу, до першої чверті XX ст. бабусі мали свій власний календар. Але перейдемо безпосередньо до цього документу віків.

ЗАКЛИК ВЕСНИ — ЗУСТРІЧ ВЕСНИ

Весняні обряди самі ріжноманітні, багаті змістом, глибокі своїм значенням, але й найбільше потерпіли вони від духовенства та адміністрації, як звичаї “поганські”. Багато тих чудесних знищено протягом віків, багато заборонено й забуто, чимало наверствовано й змінено, чимало дійшло й до нас, злилися вони з християнськими святами й прийняли назви християнських свят.

... „Властиво ж весняний період розпочинався з появою перших птахів, з початком березня ст. ст. і кінчався приблизно Благовіщенням. В ряді всяких асоціацій, підданих назвами церковних свят, сей період відкривається святом „обрітення глави Івана Христителя", 24 лютого ст. ст., яке в народній етимології стало святом „обернення", „оборотення". В сей день чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію, до нас головами, збираються летіти до нас". „Діти від хліба, а птахи до гнізд".

Після довгої, холодної, сумної та нудної зими, коли перед очима людини, лише біла пелена, якою вкриті гори, доли, ліси й луки; коли скована земля морозами; ріки, озера й стави — застигли під товстим льодяним покровом; коли стоять голі ліси та сади й лише буйні вітри завивають та витанцьовує завірюха-заметіль, — знудились люди, особливо діти. Всі мрії, надії, жадання й почуття — звернені в бік весни, тепла й сонця.

Ще з грудня, як тільки сонце починає пригрівати сильніше, як день збільшується, а ніч усе меншає — більше й більше посилюються емоції людини ранньої культури.

Селянин нетерпляче жде весну з свого погляду — найкращого й учасного виконання сезонових господарських робіт, бо „весняний день — годує зимовий місяць". А ці важкі господарські роботи разом з виконанням певних ритуалів-звичаїв, танців та співів і були в ту давнину релігійним святом:

... „В народній свідомості свято й робота, праця й грище, .господарський акт і танець-спів не відокремлені. Свято в народній релігії разом із тим є робота, грище й праця сполучені. Грище стоїть завжди в прямому зв'язку з життєвою практикою, з с.-г. виробництвом;

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Народний календар весняного циклу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок