Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Про останній день життя Шевченко Тараса Григоровича

Про останній день життя Шевченко Тараса Григоровича

Назва:
Про останній день життя Шевченко Тараса Григоровича
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,67 KB
Завантажень:
78
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Нездужати став Шевченко з кінця I860 року. А тяжкий стан здоров'я наступив під кінець січня 1861 року. 20 січня вже з трудом написав Варфо-ломію Шевченкові листа, якого закін-чив словами: «Утомився, ніби копу жита за одним заходом змолотив».
Про останній день життя Тараса Гри-горовича найкраще свідчить розповідь О. Лазаревського, що був при хворому.
В суботу 25 лютого, в день іменин Шевченка, першим відвідав хворого М. М. Лазаревський і застав його в жах-ливих муках, він сидів на ліжку і тяж-ко дихав.
«Напиши братові Варфоломію, що ме-ні дуже недобре!» — проказав він з трудом. Приїхав лікар Барі і сказав, що водянка кинулась у легені. Муки страдника були несказанні. Мушка, покладена на груди, дещо полегшила страждання, і хворому прочитали при-вітальну депешу з Харкова від Трунова. «Спасибі»,— тільки й міг сказати. Потім попросив відкрити кватирку, випив склянку вони з цитриною і ліг. Здава-лося, він задрімав. Присутні зійшли в його майстерню.
Близько третьої години хворого від-відали ще кілька приятелів. Він сидів на ліжку, кожні п'ять—десять хвилин запитував, коли буде лікар, і висловлю-вав бажання зажити опій, щоб забутись у сні. Коли лишився у нього сам M. M. Лазаревський, Тарас Григорович почав говорити, що він навесні поїде в Україну, що рідне повітря поверне йому здоров'я. «От якби додому, там би я, може, одужав»,— казав він.
У цей час хворого відвідав лікар, він знайшов його в порівняно задовільному стані і радив далі вживати ті самі ліки.
О 6 годині приїхав один із друзів з лікарем Круневичем. Хворий знову був у тяжкому стані і, здавалось, розу-мів це.
О 9 годині приїхали знову Барі і Круневич, вислухали груди хворого: вода продовжувала наповнювати легені. По-ставили другу мушку. Вислухавши при-вітальну телеграму від Полтавської громади, поет сказав: “Спасибі, що не забувають!”.
По тому лікарі зійшли вниз. Тим дру-зям, що лишилися з ним, Тарас Григо-рович сказав: «Чи не засну я, візьміть вогонь!» Але хвилин за п'ять знову озвався: «Хто там?» І коли на його клич з'явились, він попросив повернути Барі і сказав: «У мене знову починається па-роксизм, як би спинити його?» Поклали на руки гірчичники.
О пів до одинадцятої Тараса Григоро-вича відвідав М. М. Лазаревський з ін-шими приятелями. Вони застали хво-рого сидячим на ліжку без вогню, йому було дуже тяжко. На зауваження Михайла Матвійовича, що, може, йому заважають, Тарас Григорович відповів: «І справді так, мені хочеться говорити, а говорити тяжко».
Майже всю ніч просидів він на ліжку, обіпершись об нього руками: біль у гру-дях не дозволяв йому лягти. Він то засвічував, то гасив свічку, але до при-сутніх унизу не озивався.
О п'ятій годині він попросив залише-ного коло нього слугу приготувати чаю і випив склянку з молоком. «Прибе-ри ж ти тепер тут, а я зійду вниз».
Зійшов Тарас Григорович у майстер-ню, охнув, упав, і о пів до шостої нашого дорогого, рідного поета не стало.
28 лютого відбулася поховальна обід-ня. Храм був повний.
О п'ятій годині покійного поховали. Промови говорили: Куліш, Білозерський, Костомаров, Чужбинський, Таволга, Хархатий, Курочкін, Южаков і Чубинський.
По смерті поета появилось багато спо-гадів, в яких автори розкривали все нові й нові епізоди з життя Шевченка, по-казували, якою невмирущою славою овіяний його образ у народних глибинах.
* * *
Правильно оцінив тоді Куліш роль Шевченка, коли писав: «Спів цей був для неї (київської молоді.— Д. Ч.) воістину гуком воскресної труби архан-гела...» «Тільки на Шевченка взирало не зв'язане нічим, крім дружби, браття, як на якийсь небесний світильник, і се був погляд правильний”, або в іншому місці: «Справді, наші молоді мрії знайш-ли в Шевченкові благословенне оправ-дання, знайшли запоруку своєї буду-чими. Се вже був не Кобзар, а націо-нальний пророк...»
Отже, не тільки творчість поета, а й численні матеріали свідчать про те, що Шевченко був людиною високих мораль-них людських якостей, що стояла на-рівні з кращими світовими творцями-мислителями.
Тим-то славетної пам'яті нашого ге-нія несила було заплямувати чи знеці-нити ні критикові Бєлінському, ні панам Мартосам, ні пізнішим фальсифікато-рам, що в своїх цілях намагалися вико-ристати його творчість.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Про останній день життя Шевченко Тараса Григоровича

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок