Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> МАЛОВІДОМИЙ ВИСТУП НА ЗАХИСТ НЕОКЛАСИКІВ: СТАТТЯ О ДОСВІТНЬОГО „ДО РОЗВИТКУ ПИСЬМЕННИЦЬКИХ СИЛ

МАЛОВІДОМИЙ ВИСТУП НА ЗАХИСТ НЕОКЛАСИКІВ: СТАТТЯ О ДОСВІТНЬОГО „ДО РОЗВИТКУ ПИСЬМЕННИЦЬКИХ СИЛ

Назва:
МАЛОВІДОМИЙ ВИСТУП НА ЗАХИСТ НЕОКЛАСИКІВ: СТАТТЯ О ДОСВІТНЬОГО „ДО РОЗВИТКУ ПИСЬМЕННИЦЬКИХ СИЛ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,20 KB
Завантажень:
94
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
УДК 82.091
Степанова Г.А.
Донецький національний університет
МАЛОВІДОМИЙ ВИСТУП НА ЗАХИСТ НЕОКЛАСИКІВ: СТАТТЯ ОДОСВІГНЬОГО „ДО РОЗВИТКУ ПИСЬМЕННИЦЬКИХ СИЛ"
У статті розглядається маловідома публікація Олеся Досвітнього „До розвитку письменницьких сил". Написана як відповідь на проблеми літературної дискусії, стаття Досвітнього є своєрідним виступом на захист „Вапліте" та неокласиків. Розглядаючи цю публікацію, автор роботи доходить висновку про соціально-політичну спрямованість аргументації письменника, покликану дати відсіч опонентам, що перевели суто літературну суперечку у подібні площини. Ключові слова: неокласики, літературна дискусія, „Вапліте", політична аргументація.
Останнім часом в літературознавстві значна увага приділяється дослідженню літературної дискусії 1925-1928 рр., причому все актуальнішим стає розгляд не лише центральних її постатей (таких, як М.Хвильовий та М.Зеров), а й тих, чиї виступи свого часу були менш помітними, та все ж лишаються важливими для створення адекватної і цілісної картини. До таких цілком можна віднести О.Досвітнього, участь якого в дискусії, так само як і його публіцистична та творча спадщина загалом, досі лишаються маловивченими (серед більш-менш детальних досліджень можна згадати хіба що роботи П.Федченка [5, 6] та В.Шевчука [8-11], однак і там це питання, фактично, оминається).
Метою цієї статті є розгляд однієї з публікацій письменника, яка до проблем літературної дискусії стосується безпосередньо. Мова йде про вміщену в журналі „Вапліте: Зошит перший" (1926 р.) статтю „До розвитку письменницьких сил" [1], в якій автор намагається знайти відповіді на ряд запитань: „Чому счинилася літературна колотнеча? Чому Хвильовий, комуніст, виступає „проти молоди" <...>? Чому він „проти молодняка" і за неокласиків, „ворогів" пролетарської літератури? Нарешті, чому инші пролетарські письменники, а між ними й комуністи, що створили оте „Вапліте" - мовчать?" [1, с. 5].
Відтак статтю розділено на дві логічні й структурні частини - „Вільна академія" та „Неокласики". У першій, пояснюючи причини розриву групи письменників з „Гартом" та утворення „ВАПЛІТЕ", автор знову підходить до таких проблем дискусії, як „масовізм" і його згубний вплив та необхідність професійного вдосконалення письменників: „Молоді сили, що тільки-но ступили на відповідальний шлях мистецької творчости, - пише він, - потрібували виховання, удосконалення, а це вимагало величезних зусиль і сприятливих умов праці.
Нові сили, ставши на творчий шлях, прагли мистецької науки, школи. Але лави, що насували до „Гарту" й „Плугу", письменництво розуміли примітивно. <...>.
Це розуміння письменницької сути деякі „вожді" об'рунтовували різними псевдотеоріями, цитатами й „документами". <...>. Молодь-же, повіривши на слово, „на слово" „вождям", вимагала друкувати свою писанину на підставі письменницького „квитка", і суспільству подавалося таку творчість, од якої нудило й губилися мистецькі критерії. <...>.
Губилися мистецькі критерії і в молоди, що в факті видрукування своїх „речей" вбачала свою мистецьку апробацію. Губилося розуміння досконалосте твору, художности, його громадської цінности й т.и. Видавництва так само втратили розуміння, що треба друкувати, а що не треба <...>. Губилася всяка лінія й міра критики та самокритики й серед самих письменників.
З цього повстала відсутність стимулу вчитися та творчо самоудосконалюватися, давати твори, оформлені з боку змісту, художности й чистоти мови, загалом - твори культурні.
За таких умов пишним цвітом заквітла графоманія та невігластво." [1, с. 6].
Наведений уривок ясно засвідчує, наскільки стаття О.Досвітнього перегукується з ідеями, висловленими під час дискусії у памфлетах М.Хвильового. Фактично, письменник говорить про ті самі наболілі проблеми, але мовою не емоційно-образною, а чіткою, навіть сухою, мовою публіцистики. Він цілком свідомий своєї неспроможності ще щось додати до того віртуозного викладу, що його провадить М.Хвильовий. Мета О.Досвітнього інша - роз'яснити, розкласти по поличках.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: МАЛОВІДОМИЙ ВИСТУП НА ЗАХИСТ НЕОКЛАСИКІВ: СТАТТЯ О ДОСВІТНЬОГО „ДО РОЗВИТКУ ПИСЬМЕННИЦЬКИХ СИЛ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок