Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Концептуальні засади художнього мислення В.Домонтовича та В.Підмогильного.

Концептуальні засади художнього мислення В.Домонтовича та В.Підмогильного.

Назва:
Концептуальні засади художнього мислення В.Домонтовича та В.Підмогильного.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,90 KB
Завантажень:
23
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Соломія Ушневич-Штанько
Концептуальні засади художнього мислення В.Домонтовича та В.Підмогильного.
Літературно-мистецький процес 20-х рр. ХХ ст. в Україні був позначений творенням нових парадигм художньо-образної авторської свідомості, нових форм і структур творчості, що спізвучні з ідеями, якими жила тогочасна Європа. Саме тому важливим є науковий аналіз творчості тих українських письсменників, у спадщині яких зв’язок із модерністською європейською культурною традицією виражений найбільш яскраво. Це стосується насамперед романістики В.Домонтовича, вилученої свого часу з українського літературного процесу, табуйованої як мистецьке явище і порівняно недавно (після півстоліття замовчувань) повернутої до національно-культурних координат.
Формальним експериментаторством та інтенсивними жанровими пошуками позначена, по суті, вся українська романістика аналізованого періоду, адже, скажімо, В.Підмогильний створює новітню модель психолого-реалістичного роману, зіперту на екзистенційні проблеми людського існування; А.Кримський видає філософський роман “Андрій Лаговський”; В.Домонтович освоює зразки інтелектуального роману, романізованої біографії тощо. Але в той же час існує варіант художнього експериментування, що базується на зіставленні традиційних й модерністських типів авторської свідомості. Ю.Яновський намагається створити модель універсального роману – це і “Майстер корабля” як зразок “сповідальної прози” і “Чотири шаблі” як поєднання експерименту і фольклорно-літературної традиції. Виходять романи М.Хвильового (Вальдшнепи) і М.Івченка “Робітні сили”. На нашу думку, спадщина письменників-модерністів є своєрідним синтезом західноєвропейської інтелектуально-психологічної спадщини на тлі української філософської традиції, у їхній творчості відображені основні тенденції еволюційних змін в українській літературі зазначеного періоду, в пошуках новітніх, модерних типів художнього мислення.
На українському національному ґрунті своєрідність авторської системи художнього мислення зумовлюється багатьма чинниками: це перш за все світовідчуття автора, його бачення та способи освоєння дійсності, які неодмінно впливають на реалізацію мистецького оформлення. Але тодішні нові тенденції розвитку літератури і мистецтва викликали неоднозначне ставлення з боку ортодоксальної критики. Особливі пристрасті розпалювалися навколо творчості письменників-модерністів. Пролетарські рецензенти не обійшли увагою романи молодих прозаїків. Характеристика літературного доробку В.Домонтовича відзначається насамперед тенденційністю оцінок, що зумовлено політичною ситуацією в країні і тематично-проблемним змістом творів. Ф.Якубовський називає прозаїка представником так званої “бульварної літератури” [23, с. 112], Леонід [Чернець] – “виявом класово-ворожої активізації” [10, с. 140]. Проте вульгарно-догматичний підхід критиків до інтелектуальної прози, що не вписувалася в рамки соцреалістичної літератури, все ж визнає за Домонтовичем “відчуття епохи, яким автор володіє у повній мірі та яке уміє передати читачеві” [8, с. 120], називаючи його “непоганим психологом і умілим романістом” [18, с. 107], вказує на те, що “свою салонно-психологічну драму він розвиває за всіма літературними правилами і традиціями психологічної повісті” [22, с. 189]. Його романи називають “спробою нової методи” [17, с. 54], хоча всі як один закидали відсутність так званого “ідейно-соціального фактора”.
Таку ж неоднозначну оцінку критики викликав роман “Місто” В.Підмогильного, який трактували як вияв “інтелігентсько-попутницької” зневаги до молодого пролетарського мистецтва. Навіть вибірковий перелік критичних праць, які з’явилися у періодиці кін.20-х рр., свідчить про активну дискусію в колах науковців. Як би там не було, але рецензент Мусь називає автора “відомим і визнаним” письменником [14, с. 10]; критик (інкогніто) - у журналі “Нова громада” схвально відгукується про появу новий героя [15, с. 1]. Однак, згадуваний нами Ф.Якубовський започатковує спримітизоване сприйняття “Міста”, шукаючи в ньому якогось наслідування [21, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Концептуальні засади художнього мислення В.Домонтовича та В.Підмогильного.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок