Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Кощей Трипетович: слов’янський слід

Кощей Трипетович: слов’янський слід

Назва:
Кощей Трипетович: слов’янський слід
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
62,65 KB
Завантажень:
218
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 
Реферат на тему:
Кощей Трипетович: слов’янський слід


Весь цей прометеївський мотив в’язня, вогню і птаха спонукає шукати паралелей у слов’янських міфологічних уявленнях. При цьому слід прийняти зауваження відомих дослідників В. Іванова та В. Топорова, що при реконструкції міфологічних реалій слід вважати суттєвим не тільки семантичні та граматичні, але й звукові зв’язки, котрі навіть вважали випадковими: "... Тому тут важливим виявляється встановлення зв’язків не тільки між похідними від одного кореня, але й між словами різних коренів з подібним звуковим складом. У зв’язку з такою групою слів можна вважати потенційно ймовірним використання всередині одного тексту набору близькозвучних основ, що належать до сакральної лексики".
На наш погляд, такою паралеллю є казка про визволення закутого Кощея, який мучиться у казематі войовниці (Василиси), у казані, під яким горить вогонь, і з Кощеєм бореться герой після того, як сам напоїв і визволив на волю через доброту свого серця (тобто «по-дурному», що зближує його з Персефалем, який теж повівся «по-дурному»). Слід мотиву закутості Кощея наявний у епосі “Слово о полку Ігоревім”, де поразка (полон) осмислюється як пересідання у “сідло кощеєве” .
Тлумачення, за яким слово “кощей” походить з тюркського “кошчі” (gosh-chy) – “полонений”, “раб”, "слуга при коні", вірне у тому сенсі, що в період ранніх тюрко-слов’янських контактів на основі тюркської мови пояснене вже на той час незрозуміле слов’янське слово “кащей”, “каштей”, вірогідно, беруче свій витік від етноніму “кассити” або праіндійського теоніму “Кшітігарбха” (“лоно землі”). Остання — це ім’я божества, яке зображалося тримаючим у лівій руці лотос із деревом бажань, а правою доторкається землі (він же – китайський бог пекла Діцзан-ван і японський Дзідзо). В античній традиції, що синтезувала в собі уявлення Середземномор’я та Близького Сходу, “дитина на лотосі” символізує північ (Антіох Афінський, ІІ ст.). Начебто дитина тут символізує Аполлона: “Ти, котрий сидиш на лотосі та освітлюєш весь світ, котрий створив на землі живі істоти ... так само як ти приймаєш у північних частинах (Эн фпй впссб месеуй) образ немовляти, сидячого на лотосі ... в південних частинах (Эн фпй ньфпн месеуй) – образ яструба, через котрого ти надсилаєш у повітря спеку (у праці суфія Сухраварді “Посвист Семурга” цю функцію виконує птиця Семург, — О.Г.)... у західних областях (Эн фпй лЯвб месеуй) у тебе образ крокодила, хвоста змії, звідки ти надсилаєш дощ і сніг; у східних частинах (Эн фпй Ьрзлйюфзн месеуй) – крилатого дракона і несеш повітряну царську корону, котрою ти перемагаєш у боротьбі під небом і на землі”.
А Хіраньягарбха — це золотий яйцеподібний зародок (пор.: смерть Кощея–Кшітігарбхи знаходиться поза ним, у яйці, тому він умовно безсмертний), що, начебто, плавав у космічних водах і дав початок Всесвітові. Він же — початкова форма Праджапаті (“Володар потомства”), який прагнув згвалтувати свою дочку Ушас (планету Венера) і яка, втікаючи, перетворилася на лань. У греків він відомий як “Той, хто ссе лань (домагається лані)” (Телеф), син Геракла і Авги, цар анатолійської Місії, якого тяжко поранив списом Ахіллес, а потім вилікував іржею зі свого списа (пор. з мотивом поранення і лікування Короля–Рибалки у циклі сказань про Грааль). Він же — вищезгаданий хатто-хетський Телепінус, бог родючості, якого теж “лікують”(пробуджують від сну, через який гине світ) жалом (бджоли, тобто комахи; пор.: Ахіллес — вождь племені мірмідонян–“мурах”).
Бог Шіва–Рудра, син Ушас, обурився інцестом Праджапаті та Ушас, але той пообіцяв віддати Рудрі владу над звіриним світом і, як на нас, це мало узаконитися у вигляді шлюбу Рудри з дочкою Праджапаті — володаркою лісу і звірів Артхамадхі (аналог Артеміди). Аналогічно Телепінус за порятунок сонця з полону бога океану Аруни отримує за дружину дочку володаря водної стихії.
Епітет Кощея “Трипетович” може бути пов’язаний зі старо-слов.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 



Реферат на тему: Кощей Трипетович: слов’янський слід

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок