Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> реферат на тему: Поетика хронотопу в малій прозі А. Чехова і Дж. Джойса

Поетика хронотопу в малій прозі А. Чехова і Дж. Джойса / сторінка 3

Назва:
Поетика хронотопу в малій прозі А. Чехова і Дж. Джойса
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,44 KB
Завантажень:
454
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 

У художньому світі Чехова (особливо в творах, написаних до 1890-х років) замість постійного оновлення («позитивний» варіант міфопоетич- нош коловороту) створюється повторювана одноманітність замкнутою кола, тому героям різних оповідань усе здається заздалегідь відомим, сотні разів баченим і чутим. Цю ідею Чехов іноді підкреслює цитуванням відомої книги Екклезіаста («повернення на кола свої», «немає нічого нового під місяцем», «все проходить» і т.д.) і проведенням певних паралелей між обставинами повсякденного життя і ситуаціями відомих міфів і легенд. Такі паралелі відіграють важливу роль в оповіданнях «Гусєв», «Студент», «Вбивство», «Чорний монах», «Наречена».
У «Дублінцях» Джойса міфологічні проекції зазвичай неявні, однак почасти несуть істотне смислове навантаження і наявні у багатьох творах збірника. Наприклад, у «Нещасному випадку» змістове навантаження має паралель між стосунками містера Даффі й місіс Сініко і сюжетом середньовічної легенди про Трістана й Ізольду; в оповіданні «Земля» мотив передріздвяного гадання суголосить із долею головної героїні Марії; у новелі «Мертві» ключовою є проекція міф про смерть і відродження. Натомість загалом у збірнику авторську концепцію дійсності визначає циклічна модель буття.
Ідея циклічного часового руху співвідноситься із замкнутим простором. Як у Чехова, так і в Джойса переважає побутовий простір. Але якщо для персонажів «Дублінців» автор не бачить ніяких можливостей подолання замкненого простору (так і не виїде з нареченим до Аргентини Еве- лін з однойменного оповідання, не потрапить до Лондона Малюк Чандлер з оповідання «Хмаринки», назавжди залишиться в пансіоні містер Доран), то герої Чехова (особливо пізнього періоду творчості) знаходять у собі сили вирватися з просторових, а відтак і буттєвих обмежень. Так розв'язується ситуація з Надією в оповіданні «Наречена»; долає тягар повсякденності і втоми через прилучення до «вічного» життя архієрей з одно- йменнош твору; розриває пута «дурної нескінченності» студент Іван Вели- копольський, відкриваючи перспективу божественної радості буття.
Принцип циклічного коловороту на рівні хронотопу особливо виразно постає в оповіданні Чехова «Чорний монах», де утворюється ціла система побутово-буттєвих «кіл». На підставі мотиву душевної хвороби головною героя твору Ковріна в оповідь уводиться образ Привида, який кружляє по Всесвіту, повертаючись кожну тисячу років. До самого Ковріна перед смертю повертається ідея, від якої він відмовився після «одужання». І хоча в цьому творі ще зберігається відчуття трагічної сутності за рахунок мотиву руйнації, але йому протистоять позитивні цінності: кохання, молодість, природа, що втілюють позитивні конотації циклічної моделі буття.
Трагічне світовідчуття наочно долається і в оповіданні Чехова «Студент». На його початку герой, переживаючи побутові негаразди, екстраполює їх на історіософське тло, виводячи широкі песимістичні узагальнення: «студент думал о том, что точно такой же ветер дул и при Рюрике, и при Иоанне Грозном, и при Петре, и что при них была точно такая же лютая бедность, голод, такие же дырявые соломенные крыши, невежество, тоска, такая же пустыня кругом, мрак, чувство гнета, - все эти ужасы были, есть и будут, и оттого, что пройдет еще тысяча лет, жизнь не станет лучше» [9, т.8, с.306]. Однак за рахунок кардинального розширення хронотопу у біблійний простір під час зустрічі студента з двома жінками-вдовами і розповіді про передпасхальну Гетсиманську ніч і зраду майбутнього апостола Петра Ісусу змінюється і світоглядно-екзистенційна перспектива. Важливо, що автор не наполягає на докорінному світоглядному зсуві, але акцентує емоційні домінанти душевного стану персонажа: «И радость вдруг заволновалась в его душе...». Те, що раніше сприймалося як дурна нескінченість концентричного руху в часі («все эти ужасы были, есть и будут»), тепер набуває протилежного змісту: «Прошлое, думал он, связано с настоящим непрерывною цепью событий, вытекавших одно из другого <...> правда и красота, направлявшие человеческую жизнь там, в саду и во дворе первосвященника, продолжались непрерывно до сего дня и, по-видимому, всегда составляли главное в человеческой жизни и вообще на земле.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Поетика хронотопу в малій прозі А. Чехова і Дж. Джойса

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок