Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері

Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері

Назва:
Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,11 KB
Завантажень:
415
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат на тему:
„Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері”


Мета: показати ставлення Віктора Гюґо до пам'яток архітектури; розкрити погляди письменника на християнство; учити учнів працювати з художніми текстами; виховувати в учнів почуття поваги до минулого.
ЗМІСТ
« ...сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще...»
«...храм набирав химерного надприродного, жахливого вигляду...»
В. М. Гюґо
Думка зосередити події у творі навколо Собору Паризької Богоматері належала самому письменникові. В. Гюґо він захоплювався старовинною архітектурою.
Епоха Середньовіччя — це епоха безвладдя, самосуду, жорстоких покарань. Людина сприймалася як істота, що має тваринне походження. Водночас чудові архітектурні пам'ятки свідчили про надзвичайну працьовитість людських рук і неймовірну фантазію мозку. У середньовічних спорудах було поєднання романтичного й готичного стилів.
У романі «Собор Паризької Богоматері» звучить і антиклерикальна ідея. У період Реставрації у Франції активізувалися клерикали, вони негативно впливали на законотворчість.
Антиклерикальна спрямованість роману позначилась, насамперед, на образі демона в сутані Клода Фролло, носія Зла, також на образах кардинала Бурбонського, який міг у храмі благочинно правити вечірню, а після неї в Бурбонському палаці брати участь у гульбищах.
Але антиклерикальні ідеї роману аж ніяк не шкодять духові Любові до християнства, якою наповнені сторінки «Собору...»
Прихильністю Гюґо до християнської віри пояснюється й вибір назви твору і головного героя — образу-символу Собору, величної культової споруди, безпосередньо в якій відбуваються основні події роману.
Собор утілює романтичний принцип «усе в усьому». Він — символ духовності, символ вічності. Собор — це символ християнської культури, самого християнства, що має вивести людство на шлях Добра і Справедливості.
На думку письменника, християнський храм — це «велична кам'яна симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного народу, єдине і складне». Собор — чудовий витвір спільних зусиль цілої епохи.
Гюґо-романтик суворо дотримується погляду на роль християнства в житті людства, його вплив на розвиток цивілізації.
Собор, за словами письменника, — величний символ невичерпного таланту французьких майстрів, яких надихали християнська мораль і віра.
Дотримуючись проголошеного в літературному маніфесті головного принципу романтичної поетики — зображення життя в його контрастах, Гюґо й в описі подій, які відбуваються в самому Соборі, показує зіткнення Добра і Зла, прекрасного і потворного.
Можна пригадати розділ «Добрі душі» (кн. 4,1), де розповідається про те, як парафіянки, побачивши на дерев'яному настилі паперті потворне маленьке створіння (Квазімодо), вирішують кинути його у «вогонь з доброї в'язки хмизу»; як урятував і навіть усиновив це «маленьке страмовисько» порядний священик Клод Фролло і зробив із нього «найпокірнішого раба і найслухнянішого собаку». Пригадаймо розділи, у яких ідеться про перебування Есмеральди в келії Собору, що став її тимчасовим притулком; сповнені ніжного суму сцени її спілкування із Квазімодо і просякнуті ненавистю епізоди, де розповідається про «залицяння» до Есмеральди архідиякона Клода Фролло.
Вимоги Гюґо зображувати життя в його суперечностях, контрастах, у зіткненні протидіючих сил наближали мистецтво до правдивого відтворення дійсності.
Опис Собору Паризької Богоматері побудований саме на констрастах.
Уривки, де зображено Собор або подається його опис.
«...храм набирав химерного надприродного, жахливо-го вигляду. Тут і там роззявлялися пащеки, спалахували очі, чути було гавкіт, сичання і виття кам'яних псів, зміїв і драконів, які, витягнувши шиї і широко відкривши пащі, день і ніч стережуть суворий Собор».
«... сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще. Величні лінії її архітектури, релігійний характер усіх предметів, що оточували молоду дівчину, благочестиві і світлі думки, які ніби видихало це каміння з усіх пор, благотворно впли-вали на неї всупереч її волі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок