Головна Головна -> Реферати українською -> Література -> "Наша естетика-то естетика страждання" (Літературна дискусія 1962-1963 р., естетичні аспекти, суспільно-політична і естетична позиція В.Стуса)

"Наша естетика-то естетика страждання" (Літературна дискусія 1962-1963 р., естетичні аспекти, суспільно-політична і естетична позиція В.Стуса)

Назва:
"Наша естетика-то естетика страждання" (Літературна дискусія 1962-1963 р., естетичні аспекти, суспільно-політична і естетична позиція В.Стуса)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,19 KB
Завантажень:
282
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
"Наша естетика-то естетика страждання"
(Літературна дискусія 1962-1963 р., естетичні аспекти, суспільно-політична і естетична позиція В.Стуса)
Можливі три естетичні аспекти проблеми: "природники", "суспільники", представники "суб'єктивно-об'єктивної" точки зору. "Природники" акцентують увагу на конкретних об'єктивних ознаках краси життя, "суспільники" вказують на зумовленість всього естетичного суспільно-історичною практикою, представники "суб'єктивно-об'єктивного" напрямку відводять чільне місце творчій активності, почуттям та ідеалам людини, яка сприймає красу. Очевидно, вірне розв'язання проблеми знаходиться десь на шляху наукового синтезу згаданих поглядів" [2, 151]. Таким чином, зосередимось на науковому синтезі трьох аспектів окресленої проблеми.
"Природники" - це В.Романенко, П.Дегтярьов, В.П'янов, С.Широков, В.Іванисенко, В.Савченко, І.Муратов, М.Острик. Одні з них бачили в природі осередок духовності. Наприклад, В.Романенко у статті "За законами науки і краси" писав: "Ми дивуємось безкінечній різноманітності й багатству природи, а скільки невичерпних багатств таїть в собі "духовне сонце" (Л.К!), в скількох індивідуальностях, в яких тільки предметах не відбиваються його промені. Загальність істини і багатство індивідуальності - ось два центри, навколо яких обертається наука і мистецтво" [18,93]. Інші вважають природу велетенською дослідницькою лабораторією землян: "Сонце - велетенський реактор, природна космічна лабораторія. Там відбувається перетворення енергій, яких ми ще не можемо досягти на землі, навіть в експерименті. В цьому розумінні астрофізика - наука, що заглядає набагато років уперед. У космосі ми досліджуємо процеси, які в майбутньому можуть відіграти революційну роль у земній енергетиці, а також у розвитку фізики взагалі. Таким чином, Сонце - наш безмежний дослідний полігон, де гартується думка" [7,3]. Саме в цих параметрах і відгук О.Лупія на книжку В.Симоненка "Земне тяжіння": "Треба бути чарівником, щоб так вільно розмовляти з гучним мільйонооким світом. Він ніжний і ласкавий, і жорстокий, дає поетові Сонця для душі, а динаміту - для думки. І поет закохано повертає світові ці скарби, збагачені його серцем. Немає спокійної гармонії природи, є гучні і складні ритми життя. Є високі хвилі злету у пізнанні навколишнього. Скільки людей, стільки таємниць, стільки прекрасного і величного. Пізнати ще одну людину - значить збагнути ще одну таємницю світу" [11,3]. І на цьому тлі М.Острик закидає М.Шеремету: "Смішно читать, наприклад, "Повідомлення інституту пораненого Сонця", де прямолінійно розшифровується зміст образу Сонця: "це втілення людських прагнень до правди, до краси, до сміливості, до справедливості, до ніжності". Але й при цьому М.Шеремет його не збагнув" [16,64]. Ці приклади можна поширювати так: природа - мірило людського [17,150], лабораторія вивчення античасових процесів, антиречовини, таємниці мислення [19,3], "торжество краси - осяяне щастям обличчя людини" [9,4], "самопізнання людської душі" [24,1].
Так в чому ж тут проблема? Її сформулювали О.Никанорова та В.Ніколаєв: "В природі нема значущості чи незначущості, поетичності чи непоетичності. Вона в людині" [14,1], - писала перша. "Сила сучасного мистецтва не в естетичному освоєнні нових галузей природознавчо-наукових знань, а в правді про сучасника" [15,93], - додавав другий.
"Суспільники": Ю.Бурляй, М.Дашкієв, О.Білик, В.Добровольський, С.Крижанівський, О.Гончар, Ю.Збанацький, Ю.Смолич, Д.Павличко, Ю.Барабаш, Є.Шабліовський, А.Коган, Б.Мінчин.
Тут чітко представлено також дві позиції.
Ось, наприклад, як оцінював О.Гончар творчість шістдесятників, орієнтуючись на доробок І.Драча, М.Вінграновського, В.Коротича: "В декого з молодих заперечення патріархальщини вилилось у якесь нігілістичне ставлення мало не до всієї поезії часів культу особи, мало не до всіх традицій поетики того періоду, вилилось у безоглядне захоплення всім, що незвичайне, що відходить від звичного (підкреслення моє - Л.К.). Критика має глибше, ніж досі, розібратися в цих явищах, уберегти молодих від "дитячих хвороб", від помилкових марних шукань - якщо ці шукання справді помилкові" (підкреслення моє - Л.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: "Наша естетика-то естетика страждання" (Літературна дискусія 1962-1963 р., естетичні аспекти, суспільно-політична і естетична позиція В.Стуса)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок