Головна Головна -> Реферати українською -> Макроекономіка -> Правове регулювання окремих видів зовнішньоекономічних операцій

Правове регулювання окремих видів зовнішньоекономічних операцій

Назва:
Правове регулювання окремих видів зовнішньоекономічних операцій
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,62 KB
Завантажень:
173
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
на тему:
Правове регулювання окремих видів зовнішньоекономічних операцій


ПЛАН
Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу
Правове регулювання міжнародного підряду
3. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) зовнішньоекономічній діяльності


1. Центральне місце серед зовнішньоекономічних договорів займає договір міжнародної купівлі-продажу. Колись він був єдиною формою, що опосередковувала міжнародні господарські зв'язки, які зводилися до торгівлі, і дотепер залишається найпоширенішою формою.
Однак не тільки формальною чисельністю пояснюється провідна роль купівлі-продажу у світових економічних зв'язках. Інші зовнішньоекономічні угоди або прямо пов'язані з купівлею-продажем (су-путні угоди, .'Наприклад, щодо перевезення, страхування, розрахунків тощо), або є різновидами купівлі-продажу (наприклад, ліцензійні договори, договори на надання послуг), або містять тією чи іншою мірою елементи купівлі-продажу (наприклад, договори про кооперацію).
Крім того, договір міжнародної купівлі-продажу найбільш розроблений в міжнародному приватному праві. Уніфікація права досягла найбільш вагомих результатів саме щодо цього договору. В результаті, часто норми, призначені для регулю вання купівлі-продажу, за аналогією застосовуються до інших міжнародних комерщйних договорів.
Уніфіковані норми, що регулюють міжнародну кутв-лю-продаж, містить Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, прішнята на дшшоматігчній конференції у Відні в 1980 р., ішгроко відома як Віденська конвенція 1980 р.
Віденська конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах. Факт місцезнаходження комерційних підприємств сторін у різних державах повинен випливати або з договору, або з ділових відносин чи обміну інформацією між сторонами, що мали місце до чи в момент його укладення. Ні національна належність сторін, ні їх цивільний чи торговельний статус, ні іщвільний чи торговельний характер договору не беруться до уваги при визначенні застосовності цієї Конвенції (ст. 1).
У Конвенції встановлений порядок регулювання питань, прямо у ній не вирішених (п. 2 ст. 7). Ці питання підлягають вирішенню згідно із загальними принципами, на яких вона ґрунтується. У літературі та практиці виходять з того, що до таких загальних принципів Конвенції, зокрема, належать:
свобода договору;
диспозитивність положень Конвенції;
необхідність дотримання добросовісності у міжнародній торгівлі;
іфезумпція дії звичаю, що застосовується у відповідній галузі торгівлі;
зв'язаність сторін усталеною практикою їх відносин;
співробітництво при виконанні зобов'язань;
застосування критерію «розумності»;
можливість вимагати при порушенні зобов'язань реального виконання, однак з пріоритетом еквівалентного відшкодування.
За відсутності таких принципів Конвенція відсилає до права, що застосовується відповідно до норм міжнародного приватного права (колізійних норм).
Частина II Конвенції регулює порядок укладання договору купівлі-продажу. Відповідно до ст. 14 Конвенції пропозиція про укладення договору є офертою, якщо вона:
а) адресована одній чи кільком конкретним особам (про
позиція, адресована невизначеному колу осіб, розглядаєть
ся лише як запрошення робити оферти, якщо інше прямо
не зазначене особою, яка зробила таку пропозицію);
б) досить виразна (тобто в ній зазначено товар та безпо
середньо чи опосередковано встановлюються його кількість
і вартість або передбачено порядок їх визначення);
в) висловлює намір оферента вважати себе зв'язаним у
разі акцепту.
Оферта набуває чинності коли вона одержана адресатом оферти і може бути відкличною або невідкличною (ст .15). Оферта не може бути відкликана, якщо в оферті зазначено шляхом встановлення певного строку акцепту чи іншим чином, що вона є невідкличною; або якщо для адресата оферти було розумним розглядати оферту як невідкличну й адресат оферти діяв відповідно (ст. 16).
Після розгляду оферти адресат оферти повинен її акцептувати.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Правове регулювання окремих видів зовнішньоекономічних операцій

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок