Головна Головна -> Реферати українською -> Менеджмент -> Управлінець ХХІ століття

Управлінець ХХІ століття

Назва:
Управлінець ХХІ століття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,10 KB
Завантажень:
411
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат
Управлінець ХХІ століття


Праці німецького соціолога М. Вебера відіграли значну роль у розвитку методів управління людськими ресурсами (УЛР) у сфері державного управління. Саме він визначив найважливіші принципи, сукупність яких утворює бюрократичний метод управління кадрами державних організацій. Проте Веберову модель керівника можна вважати актуальною лише тоді, коли йдеться про технічні знання управлінця, оскільки:
1. УЛР в нинішніх умовах одночасно стає і етапом управлінської діяльності, і мистецтвом керувати соціальним об’єктом (людьми, організацією), і високим управлінським професіоналізмом.
2. Не підлягають сумніву такі очевидності: по-перше, УЛР – це складна галузь наукової і практичної діяльності, що поєднує десятки дисциплін та напрямів дослідження; по-друге, діяльність сучасного управлінця-менеджера у сфері державного управління має ґрунтуватися на глибоких знаннях наукових основ менеджменту в цілому та людинознавства зокрема.
3. Процес сучасного УЛР у сфері державного управління потребує саме управлінця-інноватора, основними тенденціями поведінки якого є: чітке усвідомлення та постановка перед співробітниками чітких і зрозумілих цілей; заохочування підлеглих до прояву творчості та ініціативи; своєчасне прийняття вмотивованих управлінських рішень; підтримання в колективі атмосфери довіри і співробітництва; правильне мотивування співробітників; позитивний вплив власного авторитету на підлеглих; розуміння необхідності змін.
4. Існування поганих керівників-термінаторів, на мою думку, вичерпно пояснює всі промахи і помилки, котрі так „щедро” заполонили сферу державного управління. Звісно, управлінець ХХІ століття в жодному випадку не може бути термінатором, він – організатор талановитих співробітників та використання особистісного потенціалу кожного на досягнення цілей організації.
5. Якщо у Веберову епоху авторитет керівника ототожнювався з авторитетом посади, то нині стає очевидним, що поряд з авторитетом посади складовою авторитету керівника є авторитет його особистості.
Головною метою сучасного управління людськими ресурсами у сфері державного управління має стати безперервне досягнення високої продуктивності та результативності мотивованим і розвинутим колективом однодумців. Ці складові є рушіями безперервного розвитку людського потенціалу в організації, оскільки сконцентровуються на максимальному професійному розвитку кожного працівника та визначають способи оптимального застосування цього потенціалу для досягнення не лише цілей організації, а й, насамперед, індивідуальних цілей кожного службовця.
У цьому плані вміле управління співробітниками доцільно трактувати як різновид поєднання стимулів і мотивації. Стимул в управлінні людськими ресурсами – це вплив на державного службовця ззовні з метою спонукання його до діяльності. Мотив – це спонукання людини до діяльності, викликане зсередини, його внутрішніми потребами, емоціями. Стимул та мотив не завжди узгоджуються.
У психологічному аспекті виокремлюються три типи заохочування-стимулювання: спонукальне, осудливе, замовчувальне. Науковці дослідили вплив кожного з них на результативність діяльності. Суть досліджень полягала в тому, що три групи молодих людей виконували в лабораторних умовах аналогічну роботу, причому, незалежно від результатів, першу групу заохочували схваленням; другу осуджували зауваженнями; третю обходили увагою (не заохочували й не осуджували). Виявилося, що найгірші результати показала третя група, ненабагато кращі – друга, а найкращі – перша група молодих людей. Отже, слід вважати, що заохочування виконує функцію стимулювання. Однак, на жаль, не завжди керівник вбачає у своєму управлінському впливі фактор мотивації для оцінюваного підлеглого.
Я переконана, що для підвищення ефективності процесу УЛР великого значення набуває розвиток управлінцем власного емоційного інтелекту (емоційної компетентності).Елементами цієї риси вчені вважають:
1. Самосвідомість, або оцінка власних емоцій. Це здатність не лише визначати, але й розуміти свої почуття в будь-який момент.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Управлінець ХХІ століття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок